При чому тут корупція?
Лише на мить собі уявіть. Рік тому після скандалу з Гладковськими п’ятий президент Порошенко збирає фракцію БПП у зв’язку з загостренням на фронті та захопленням наших моряків у Керченській протоці. На цій нараді президент Порошенко заявляє, що Гладковський був і є його другом, і зазначає «Я ні в кого нічого не брав!» У свою чергу Гладковський називає Бігуса і його команду аферистами, за якими стоїть колишній прем’єр Юлія Тимошенко (наприклад), об’являє Бігуса своїм «особистим ворогом» і заявляє: «Я знаю, що на моє місце мітять. Я б пішов, але зараз потрібно рятувати країну!»
Уявіть який лемент стояв би від Сяну до Дону від усіх, починаючи від нардепів і антикорупціонерів-грантоїдів до останнього активіста? Які протести збиралися б на Банковій? Скільки кидали б іграшкових свиней, і як волали б «Де відрубані руки?» Та рік тому нічого такого не було. Було звільнення Гладковського Порошенком.
Все перелічене вище робив не Порошенко – це щойно зробили президент Зеленський і голова його офісу Єрмак. Хтось бачить спалах обурення, бодай схожий на минулорічний? Карантин? Ну нехай. А в інтернеті спалаху обурення вчинком президента серед Зелених груп хтось помітив?
А ситуація ж різна принципово. Бігус – всього лише журналіст-розслідник. Гео Лерос – депутат. Бігус виклав нібито переговори з меседжерів невідомого походження – Гео Лерос виклав відео, де чітко видно обличчя Єрмака-молодшого. Гладковського звинуватили в тому, що він купував комплектуючі для військової техніки у виробника (тобто країни-агресора) дорожче за ринкову вартість. Ми зараз бачимо, як уряди європейських країн купують тим самим «методом свинарчуків» тест-системи, медичне обладнання, маски тощо й тощо. І своїх «бігусів» у Європі не з’являється. Навпаки. У них їхніх «свинарчуків» сприймають героями. У нас нині народний депутат (!) виклав відео (!!), де обговорюють купівлю посад (!!!), – і реакції практично нема.
Про що все це говорить? Як раз про те, про що я писав уже сотню разів – історія з Гладковськими рік тому була приводом, а не причиною ненависті до Порошенка. Це була така собі легалізація всієї ненависті до п’ятого президента, яка панувала в суспільстві. Ненависті, створеної пропагандою Москви і вітчизняними політиками, які як вогню боялися продовження президентства Порошенка. Які 5 років у воюючій країни хитали ситуацію всередині України «майданами-3», редутами, міхо-майданчиками і подібними перфомансами. Москва нищила ефективного президента на чолі України. Наших політиків цікавила влада і тільки влада. А виборець…
А у виборцеві включився примітивний більшовизм – люта класова ненависть до мільйонера. У виборцеві включилося жлобство – бажання, аби йому в його країні облаштували його життя тут і зразу. А ще у виборцеві включився абсолютно інфантильний ідеалізм зразка «якщо ця влада не ідеальна – не треба ніякої». Я знаю, що слухати таке неприємно, але перш ніж лікувати хворобу, треба правильно поставити діагноз. Діагноз нашого суспільства саме такий. І допоки у нас владою роблять хороших хлопців, а не ефективних керівників, ми матимемо саме таку Україну, яку маємо. Не треба кривитися – кращого ми не гідні.
До чого тут корупція? А ні до чого. Не в корупції справа була рік тому. Доказ – те, що зараз корупція в оточенні Зеленського, не хвилює нікого. Мені часто здається, що одною з вагомих причин ненависті до Порошенка було як раз те, що він ефективно з корупцією боровся (+7 пунктів за рейтингом Трансперенсі, проти провалу на 2 пункти в перший же рік Зеленського). Надто багатьох за Порошенка покращення ситуації з корупцією позбавило годівнички. Аж надто багатьох. І далеко не тільки корупціонерів.
