Про Маннергейма і патріотів

Сьогодні день народження Карла-Густава Маннергейма – маршала Фінляндії.

Людини, яка не була фінном – швед, німецького походження.

Людини, яка до кінця життя російською і німецькою володіла краще ніж фінською, а на момент коли очолила фінську армію, фінською говорила як Азаров українською.

Людини, яка більшу частину життя служила окупантам Фінляндії – генерал-лейтенант Російської армії.

Людини, яка до кінця життя не приховувала своїх монархічних переконань і шанобливого ставлення до царів-окупантів Романових.

Людини, яка протистояла їхній “декомунізації” – не дала знести у Гельсінкі пам’ятник окупанту-царю Алєксандру ІІ Романову.

Людина, яка пустила до Фінляндії білу еміграцію – колишніх окупантів, які навіть не приховували що незалежну Фінляндію вважають “помилкою історії”.

Людини, яка війну проти червоного СССР закінчила втратою 40 тис кв. км території, в т. ч. – теренів де знаходилися головні оборонні укріплення країни. Тим, що Фінляндія мусила підписати з Москвою принизливий кабальний мир…

Фіни вважають його національним героєм.

А мені до сказу цікаво, у нас, наші ура-патріоти з яким натхненням мішали б таку людину з лайном? Чи дозволили б вони такій людині очолити наші Збройні сили взагалі?