Ітогі подвєдьом, або Як Зе провів цими святами

Відкриваю рубрику «яка різниця». Лише факти, порівняти та зробити висновок може кожен самостійно.

Отже, Канада наполягатиме на безпосередній участі своїх представників в розслідуванні катастрофи з літаком PS 752. Навіть відсутність прямих дипломатичних стосунків їх не зупиняє, і вони будуть звертатись до міжнародних партнерів. Такою була заява Трюдо.

Українцям намагаються пояснити, що комісія з розслідування цієї катастрофи є виключно прерогативою Ірану. Таким був зміст повідомлень МЗС та МВС.

Нагадаю, що після збиття МН17 Україна виступила з ініціативою створення міжнародної комісії з розслідування збиття Боїнгу. До речі, суд в справі відбуватиметься в березні цього року, попри видачу ключового свідка Цемаха Росії чинною владою.

«Європейська Солідарність» нагадує – до компетенції президента не входить право давати накази чи доручення Генпрокурору, навіть якщо мова йде про найчутливіші та найважливіші для суспільства, найрезонансніші розслідування. Генпрокурор – незалежна інституція, а не слуга президента, і наказувати йому – це грубо порушувати Конституцію.

Натомість, до функцій і обов’язків Президента безпосередньо відносяться сектор нацбезпеки і зовнішня політика.

Ще вчора зранку Зеленський мав би оголосити жалобу, здійснити термінові телефонні консультації з усіма лідерами країн, чиї громадяни постраждали в жахливій катастрофі, та домовитися про координацію зусиль і дій по розслідуванню причин трагедії. Вже вчора президент мав би замовити телефонну розмову з прем’єрами Канади, Британії, Швеції, канцлером Німеччини.

Трюдо вже обговорив з Трампом і Макроном катастрофу українського лайнера. Український президент добу терміново повертався в країну.

Україна вустами президента має публічно заявити про нашу вимогу безпосередньо брати участь в розслідуванні катастрофи, долучитися до об’єктивного розслідування. Розбився наш літак, загинули наші громадяни, постраждала наша авіакомпанія, яка, віддамо належне, всі ці роки забезпечувала безпеку своїм пасажирам. Якщо ми – суб’єкт, а не об’єкт міжнародної політики, ми маємо право захищати честь і права наших громадян, їх пам’ять.

Итог вчерашнего дня. В момент наибольшего обострения и национальной трагедии страна увидела, что президента и Верховного главнокомандующего в ней нет. В прямом смысле. Президент более 16 часов «терміново вилітав» из Омана. Где он отсутствовал все это время, мы до сегодняшнего момента не знаем. И судя по всему, ему есть что скрывать.

Чудовищные провалы информационной политики уже никого не удивляют. Они давно стали обыденностью. Команды у президента тоже нет. Решение об объявлении траура могло быть принято и подписано где угодно. На пляже в Омане, в пятизвездочном отеле стоимостью свыше 4 тысячи евро за ночь, наконец, в самолете по пути в Украину. Но ничего этого не произошло.

Члены «команды» молчали весь день, опасаясь потревожить покой гаранта. Эта реакция означает, что в пиковый трагический момент рассчитывать на своего Верховного главнокомандующего армия и страна не могут.

Я даже не упоминаю, что президент оказался практически в эпицентре назревавшего военного конфликта и мог элементарно не суметь вернуться в течение неопределенного времени. Это уже громкий провал спецслужб, которые должны были в нормальной стране банально запретить ему отдых в таком взрывоопасном регионе.

Совещание в ОП было нужно всего для одного постановочного фото. Которое ничего не спасает и случившегося не изменит.

* * *

У Зеленского коммуникационный провал за провалом. Свеча на фоне смеющейся аватарки. Долгие поиски пропавшего гаранта. Кстати, так и неясно, где и с кем он был всё это время. Даже не знаю, чем спасать такой вопиющий непрофессионализм. Тут нужно какое-то сильное эмоциональное отвлечение. Вроде громких отставок и посадок или что-то вроде беременности первой леди.

Отже, сьогодні 9 січня, перша година, анабазіс зеленої бубочки наче завершений (принаймні судячи із записаного відосика, бо інших ознак його існування ми не бачили).

Для початку він виголосив, що патріотично їде в Буковель. Потім несподівано сплив у… Омані, в стилі “я шьол на Одєссу, а вишєл к Хєрсону”. В країні Близького Сходу з паршивезною репутацією, фактично, брудній офшорці без правил, але з теплими пляжиками і високою вартістю всього – адже це такий близькосхідний гаманець. Причому не зовсім зрозуміло, чи він планово зробив цей географічний камінґ-аут, чи його просто там попалили росЗМІ, і довелося вже спішно імітувати “державний візит”. Імітація вийшла поганенька, вони раз у раз вражали ошелешену громадськість то фотами Зе із воскоподібним урядовцем (ймовірно) в пишному етнічному прикиді, то Лєнки в музеї в ганебних пляжних шльопках і з репаними босими п’ятами.

Ну, весь цей цирк країна, може, й проковтнула б, 25% звично повжахалися б, зеборці й далі б флеґматично дожовували салатики, але тут сталася справжня біда.

З самого рання вчора в негідному Ірані, який місяцями судомило в заворушеннях, а тепер він перебуває у гарячій фазі серйозної заруби з США, впав літак МАУ. З чудовим українським екіпажем і купою іноземців на борту. Катастрофа жахлива і дуже брутальна, літак просто розірвало на друзки одразу після виліту. Подія не лише жахлива і трагічна, але й здатна спричинити важкі міжнародні ускладнення. Жертви катастрофи волають по справедливість, іранська сторона аж ніяк не є добросовісним партнером у розслідуванні інциденту, – що й довела, заграбаставши чорний ящик і, ймовірно, пошкодивши його, – і сьогодні вже патякають про технічну несправність.

Так, вчора ввечорі до Ірана вилетіла група наших фахівців, але ж минув цілий день! Канадський Трюдо негайно виступив із заявою, пообіцяв докласти всіх зусиль для встановлення істини, ймовірно, зробив ще якісь дипломатичні кроки для організації незалежного розслідування за встановленою процедурою…

А що наше ЗЕ? А нічо. Воно просто зникло. Цілий день нас годували розповідями про те, як воно, гублячи пляжні капці, поспішає до України в цей важкий час, а насправді воно просто десь вештало, заявилося (ймовірно) вночі.
Причому породило купу чуток щодо прольоту через Москву під ручкою з Медведчуком (sic!), азартне дослідження маршрутів незрозуміло яких літаків і підрахунки захмарної вартості різних комерційних рейсів.

Поки країна оплакувала загиблих, переймалася причинами катастрофи, бігла до Бориспіля з жалобними квітами, Зе що?

Замість гарячкових термінових перемовин, організації комісії, розрулювання скрутної ситуації чи хоча б дій в інтересах бабушки Бєні, воно просто ховалося, як клоп в килимі. За нього невнятно віддувався на якихось млявих брифінгах Гончарук (який, певно, просто не любить пляжики). Та що там, навіть просто мінімум пристойності – співчуття – висловив МЗС після тривалого замішання, й ПЦУ, і… все. Бо решта зеленого клоповнику, від керівника офісу до спікера, поховалася також чи в тому ж килимі, чи в інших.

Отже. Добу в критичній ситуації країна існувала просто без вищого керівництва.

І я ще раз хочу поставити риторічне питання до зе-виборців, білих пальт та іже з ними: ви певні, що від цього нікчемника в президентському кріслі та його всратої команди є хоч якийсь зиск?