Почему война будет продолжаться

Mason Lemberg

Мене переповнюють емоції, і мені дуже сумно, що я маю це пояснювати, але я поясню в чому різниця:

В нас з росією йде війна.
Війна ця є невизнаною, але вона є.
І є полонені з обох боків.
І зрозуміло, що хочемо ми того чи не хочемо, але ми повинні віддати чужих полонених, аби звільнити своїх.
Це нормально і правильно.

Але віддавати беркут, який розстрілював Майдан, в якості полонених – це просто неприпустимо, це антидержавно, це антилюдськи, це злочин.
І мова тут не про те, що беркутята є українськими громадянами, мова не про те, що розстріли на Майдані не мають відношення до війни на Донбасі та сталися значно раніше.

Мова про те, що на відміну від тих же бойовиків, які вийшли зі зброєю воювати проти людей зі зброєю (проти українського війська), ці тварини стріляли в цивільних людей з дерев’яними щитами і палицями без жодної потреби в цьому. І такі ж тварини підривали в Харкові мітинг мирних людей проти росії, вбивши чотирьох людей. Їх теж збираються відпускати.

Якби керівництво країни, яка з нами воює, мало хоча б краплину честі, хоч щось людське, то вони б не вимагали звільнення ні тих, ні інших. Бо те, що на їхніх руках, – це не військові дії, це те, що нижче означення “людина”.
Але це країна-терорист. Цим все сказано.

Але що ж тоді можна казати про чинну українську владу, яка їх звільняє?
Хто вони після такого кроку?
Суть влади полягає в тому, щоб встановлювати справедливість і чесні відносини в державі. Про яку справедливість йтиме мова, про яку легітимність влади йтиме мова, коли влада відпускає тих, хто вчиняє злочини проти мирних громадян?
Як можна довіряти такій владі, і нахріна вона взагалі тоді потрібна, якщо вона не здатна виконувати своєї основої функції, яка полягає в захисті людей і забезпеченні справедливості?
Тобто влада, випускаючи на волю терористів, фактично підриває державу, підриває суспільний договір.
Нас вбивають – ми випускаємо вбивць.

І робить це влада в тих умовах, коли окупант тримає в заручниках мільйони українців і з кожним днем може поповнювати свій обмінний фонд тисячами людей. І на що ми будемо обмінювати нових полонених? На Маріуполь, на Харків, на свободу, на незалежність?

І не треба розказувати, що вимагаючи звільнення беркуту, росія визнає, що має відношення до Майдану. Мені на це плювати, бо це для мене було і є очевидним.

Але я не знаю, як мені дивитися в очі людям, які втратили когось на Майдані чи на війні.
І що я маю їм сказати…
За що віддали своє життя їхні рідні, які тоді, 6 років тому боролися за свободу і справедливість?
То де ж та справедливість, коли відпускають навіть тих, хто їх вбивав, а ми приречено сидимо і мовчки за цим спостерігаємо.


Сергей Марченко

Я никогда не верил в идею Зеленского сойтись где-то посередине.

Для Украины это “посередине” где-то здесь: вернуть Крым, Донбасс, получить компенсацию за разрушения от войны, компенсации покалеченным и родственникам убитых украинцев. И тогда, да, пусть будет амнистия, пусть русский язык, если на Донбассе и в Крыму без него никак, пусть даже какой-то разумный вариант федерализации. Без права вето, естественно, но если посередине – это русские закончат войну и все вернут, я готов на встречные уступки.

Для России посередине – это посередине Днепра. Желательно, с Киевом. В крайнем случае, вдобавок к Донбассу и Крыму хапнуть Харьков и Одессу. Естественно, никаких компенсаций, но обстреливать, может быть, перестанем. Если, конечно, тупые хохлы будут хорошо себя вести.

Это слишком разные “посередине”, чтобы сойтись. Настолько разные, что я не верю в “посередине”.

Например, сейчас на обмен пленными готовят пятерых беркутовцев, расстреливавших нас на Майдане. Вдумайтесь: выродков, стрелявших в свой безоружный народ, меняют на героев, защищавших свою землю от оккупантов. Это “посередине”? Нет, это не посередине. От слова совсем.


Андрій Смолій

Віддати беркутівців по обміну в Росію? Серйозно?
Вони хоч розуміють, що роблять? Це юридично поховати всі справи Майдану. Це означає, що кожна смерть Небесної Сотні не буде розслідувана. Це означає, що люди, які вбивали, які калічили людей на Майдані, будуть на волі в державі-агресорі.

Це шок для мене. І шок для всієї України. Це плювок в обличчя всім нам, хто був, є і буде на сторожі своєї держави.

Екс-беркутівцям готують зміни запобіжних заходів, щоб можна було їх відправили в рамках обміну. Кілька джерел повідомили, що обмін беркутівців відбудеться за рішенням найвищих посадових осіб держави. Не важко здогадатися, кого.

І так, я за те, щоб наші українці, які сидять в тюрмах Кремля, повернулися, проте і віддавати тих, хто має нести покарання, не можна. Це знищить і поховає справи Революції Гідності. Це дасть фору Кремлю, який обов‘язково використає це проти України, як у справі з Цемахом.


Тарас Чорновіл

Ну що, усе відбувається, як ми з вами й очікували. Повне невміння вести переговори та відсутність принципів і справжніх червоних ліній дає абсолютно прогнозований негативний результат. Звичайно, що Путін ніколи не робить щось позитивне з доброї волі. А в Парижі козирі були на нашій стороні. Тим більше що в гуманітарній і безпековій складовій на боці України грала Ангела Меркель, а Макрон у цій частині займав нейтралітет. Але зелений невіглас повірив, що Путін чесний переговірник (він і досі залишається його кумиром). Звідси провал усіх (тепер уже без винятку) домовленостей. Провал для України, звісно.

Тепер конкретно про обмін “всіх на всіх”. Після таких безпросвітно тупих переговорів з боку Зеленського Путін себе мав би вважати лохом, якби цим не скористався. Він і так пробував диктувати свої цинічні й неприйнятні умови, а тут усе просто впало йому до рук. І це вже вдруге. Путін знає, що Зеленський всю свою інформаційну політику прив’язує саме до повернення заручників і полонених. І рашистський диктатор на цьому зіграв. Пообіцяв, потім відмовився виконувати, довів ситуацію до піку негативу для Зеленського, а далі виставив умови, яких ніколи Україна навіть близько не допускала.

Минулого разу під ширмою обміну відбулися дві російські спецакції. Путні отримав назад Цемаха – свідка в справі малайзійського Боїнга, а це була дуже серйозна проблема. Ну а друге – він повернув наших моряків під виглядом своєї “доброї волі”, хоча мусив це виконати (і виконав би в ті самі терміни) за рішенням морського трибуналу. Таким чином вирок фактично дезавуйований з вини українського керівництва. Ну і на додаток Путін віддав незаконно засуджених в’язнів, які вже починали створювати для Москви проблеми в міжнародних судах і організаціях. Цю позицію він нині активно пробує розміняти на зняття санкцій. Цього місяця не вигоріло. Хоча як сказати. Вперше за тривалий період санкції продовжили не автоматично, а внаслідок повної процедури розгляду. Коли подібне сталося пару років назад, ми били тривогу, бо санкції запросто могли зірватися. Зараз Путін знову вийшов на ту саму позицію. Повернення полонених стало одним з козирів.

А тепер про сьогоднішній день. Обмін передбачав взаємну передачу осіб, які причетні до війни на Донбасі. Беркути, які ймовірно розстрілювали Небесну Сотню та калічили й катували протестувальників, до Донбасу стосунку не мали. Ми завжди чітко на цьому стояли. Але тепер при владі колаборанти, тому маємо ще “тішитися”, що беркутам хоч Героїв України на прощання не присвоювали. Обмін беркутів – одна з забаганок Путіна. Не те, щоб йому були конче так потрібні кілька головорізів. Але це знак для реакційних верств у Росії та в інших державах: “Своіх нє сдайом”. А ще бомба під суспільний мир в Україні.

Але головне навіть не те, що беркутів маємо віддати Московії. Ще гірше те, що ми навіть близько не здогадуємося, що в оперативному порядку зелений узурпатор пообіцяв Кремлю після того, як його поставили в дуже критичну позу. Не раз уже аналізував мотиваційні фактори Путіна й розумію, що так вміло розіграна операція “потрусити лоха” була задумана не під такі дрібнуваті наслідки. Боюся, що від нас приховують ще кілька зрадницьких дій, які вилізуть назовні зовсім скоро.

Я абсолютно не піддаю сумніву повертати полонених і заручників. Навіть дуже високою ціною. Біда в тому, що нова влада навіть не пробувала за них реально боротися, а просто пішла доріжкою, яку настелив Путін.


Светлана Самборска

Почему война будет продолжаться

Обмен пленными. Преступники-беркутовцы меняются на наших заложников. Любой нормальный человек считает, такой обмен сложный, но правильный, и Зеленский получает рост рейтинга. При этом Путин рейтинга не получает, потому что тема пленных в РФ замалчивается. Так зачем Путин идет на обмен?

А затем, что Путин и Зеленский меняют не пленных. Лица, которых получает российская сторона, – это не объект обмена, это маскировка. Собственно, поэтому российское ТВ и не тиражирует кадры счастливого возвращения. Путин меняет наших украинских пленных на часть нашей украинской независимости. В свою очередь для Зеленского суверенитет Украины – пустой звук, поэтому Путин и Зеленский совершают взаимовыгодный обмен. Каждый получает, что он хочет: Зеленский – рост рейтинга, Путин – очередной кусочек суверенитета Украины.

В первом случае наши пленные были разменяны на федерализацию – на обязательство закрепления постоянного особого статуса ОРДЛО в Конституции Украины.

Во втором случае наши пленные будут разменяны на обязательство Украины отозвать иски и не подавать новые иски по предыдущему газовому контракту и на возвращение закупок газа у Газпрома, т.е. отступление от курса на полную энергонезависимость от РФ.

И все бы ничего, вот только эта война идет шестой год за право Украины быть независимой от России.
За то, чтобы Россия нам не диктовала, в каком регионе у нас какие законы должны быть.
За то, чтоб вопросы поставок энергоносителей регулировались экономикой, а не выступали бы оружием.
За то, чтобы Украина решала бы с кем вступать в таможенные союзы, с кем – в военные.
Мы за это воевали пять лет. Именно за это – за независимость Украины – отдавали жизни герои.
За что мы воюем вот теперь – непонятно.

Теперь получается следующее: Путин отлавливает украинских граждан, набирает пул, и потом Путин с Зеленским проводят операцию обмена наших пленных на очередную часть нашего суверенитета. Первая итерация прошла. Вторая – в процессе. Будет и третья, и четвертая, и пятая. Не сомневайтесь.

Я не знаю, понял ли уже это Зеленский (Богдан, или кто там у них в роли мозгов Зеленского), но такой обмен – единственный реально эффективный способ поднять его рейтинг. И именно поэтому это будет происходить снова и снова. И именно для этого будет продолжаться война. Потому что суверенитет – это уже не предмет спора. Теперь это предмет обмена. А воюем мы теперь для того, чтоб эти обмены происходили.

У Путина есть интерес проводить такой обмен, пока он не ограничит суверенитет Украины до желаемой им, Путиным, степени. Что там выдвигалось Украине в требованиях в 2014: отказаться от НАТО, покупать газ у Газпрома (привет), федерализация (привет), особый статус русского языка. В 2014 началась война именно потому, что Украина отказалась жертвовать своей независимость. И начала за неё воевать с агрессором.

Что происходит теперь: Украина сдает независимость, но война не заканчивается. Слышите, дурачки зеленые? При Порошенко Украина воевала за независимость. И обмен пленными был заморожен Путиным именно потому, что приемлемых вариантов обмена не осталось. Теперь Путин получает независимость Украины частями. Вопрос: а за что тогда мы воюем теперь?

Понимаете? Это как раз вашему Зеленскому выгодна война, потому что есть война – есть обмены пленными – есть рост рейтинга. Вы понимаете, что вы сделали? Вы сделали бессмысленными все смерти, вы зачеркнули все подвиги.

Более того. Вы сделали неизбежными будущие сметри, потому что война теперь – это обеспечение обменов, которые единственные и способны улучшать рейтинг Зеленского.

Как долго это будет продолжаться? Пока выгодно. Зеленскому выгодно будет все время. А Путину – пока не удовлетворятся его аппетиты. Требования 2014-го, к ним вода в Крым, доступ в Приднестровье, сухопутный коридор, Таможенный союз и т.п. Насколько хватит аппетита Путина. Вернее, насколько хватит суверенитета Украины под сдачу его частями Зеленским. Думаю, как раз лет на 5 хватит.