Штучним і проплаченим буває тільки Антимайдан

Юрій Бірюков
Юрий Бирюков

Если верить Арахамии, то в прошлое воскресенье 95% вышло “за идею”, а 5% вышло “за деньги”.

Так. Было 15 000 человек, это очень оценочное. От 10 000 до 20 000, так что берем посредине.
14 250 человек вышло “за идею”.
750 человек вышло “за деньги”.

750 человек в прошлое воскресенье – это даже не кусочек массы людей, это меньше естественной миграции пришли/ушли.



Внимание, вопрос – накуа? Вот накуа платить 750 000 гривен? Чтобы что?

Внимание, другой вопрос – накуа он брешет?


Антон Швец
Антон Швец

– Фракционные? Проплачивают? Это вы Порошенко начитались? И вы туда же?

– Факт проплаты действительно есть. Моим знакомым мажоритарщикам предлагали по тысяче долларов за участие в голосовании турборежимом.

– Вы уверены, что хотите, чтобы это в печати вышло? Серьезно сейчас спрашиваю.

– Я уверен, что малой части депутатов Слуги Народа оплачивают участие в голосованиях и фракционных из коррупционных доходов, но реальных депутатов гораздо больше. 95% вошли в Раду из-за идеологических соображений, но это не значит, что нет 5%, которые получают коррупционные взятки и деньги. Может быть, русские платят, может, Андрей Богдан или кто-то еще.

* * *

David Braun заявил, что его знакомым атошникам предлагали по тысяче гривен за участие в митинге.

Не совсем понятно, речь идет о дембельнувшихся или о действующих военнослужащих,

НО

какого хрена? Что я слышу вообще?

“Моим знакомым атошникам предлагали…”

Каким атошникам, кто предлагал, за какие митинги?

Ну серьезно, это ж не шутки. Какие-то люди (по словам Давида – либо Порошенко, либо россияне) занимаются подкупом то ли бывших, то ли действующих военнослужащих (но в любом случае умеющих воевать) и отправляют их ЗА ДЕНЬГИ в места проведения массовых мероприятий. Да не просто мероприятий, а протестов.

ЭТО ЧП, БЛД. Особенно, если россияне. Может быть ведь что угодно, тем более если централизованно ищут именно атошников (процентов 70 из людей, присутствовавших на Майдане во время акций, не являлись ни действующими военнослужащими, ни ОР-1, нет необходимости нанимать конкретно атошников).

Это надо, получив такие данные, сразу звонить Баканову, поднимать группу, контрольная закупка, всех хватать за жопу по цепочке и допрашивать, допрашивать, пока между говном и слезами из людей не полезет – а кто это у нас такой умный, кто это у нас на протесты хочет наемников отправить. Хрен его знает, зачем их туда отправляют, ладно если провокация, а если теракт или, прости, Господи, переворот?

Может, Давид таки звякнул Баканову, и все под контролем?

А в интервью он зачем об этом сказал, ну что деньги предлагали? Чтобы предупредить, и чтобы те, кто выходил на знакомых атошников Давида, скрылись? То есть сказал потому что идиот или потому что предатель?

Или, может быть, уже всех поймали, ну тех кто атошников скупал? Так покажите. Давайте – фамилии, принадлежность, заказчики, мотивация – социально важная информация же, страна должна знать своих героев.

Думается, ни то, ни другое, ни третье – думается, никаких атошников не было. Именно потому Давид это просто брякнул.

В лучшем случае была аналитическая записка, которую товарищ майор СБУ сочинил и подал в ней наверх то, что наверху хотели услышать. Теперь эти байки повторяет все Зекоманда.

Верить товарищам майорам хреновая тема, посоны, вы так долго не протянете.

Ну и для нас хреновая новость. Заметив, что никто не пугается перспективы слива товарища майора, сверху у товарища майора данные попросят реализовать. А данных никаких нет, потому что их товарищ майор в носу наковырял. Значит, товарищ майор их будет рисовать, чтобы отчитаться, он больше нихрена-то и не умеет. Возможно, прямо по вам будет рисовать.

Ходите осторожно и помните.

Они слышат нас только, если мы вместе, и только, если мы кричим.

14 октября, Парк Шевченко. Подходите к трем часам.


Iryna Gerashchenko
Ірина Геращенко

Вперше я вийшла на мітинг в жовтні 90-го. Я не була учасницею революції на граніті, але ми, студенти журфаку, приходили на Майдан підтримати наших і їх вимоги. Й тоді ж вперше почула про проплачені акції. Це викликало страшенне обурення серед студентства і тільки збільшило щоденну кількість тих, хто виходив на підтримку «заколотників».

Акції зими 2000- 2001 року я висвітлювала як журналіст. Якось ми робили телевізійний марафон з грудневого Майдану, включали учасників протестів «Україна без Кучми!», влада говорила про проплаченість акції, й поряд з наметами протестувальників встановила пару наметів «Україна за Кучму!». Пік протестів припав на березень 2001-го, й тоді вже у владному таборі важко було знайти говорящу голову, яка б наважилася нести пургу про «штучність і проплаченість». Між груднем і березнем був повний комунікаційний вакуум влади і провал, який вартував рейтингу тодішнього президента. Його самовпевнена команда нашіптувала у вухо про проплаченість, замість займатися комунікаціями і кадровими питаннями.

Наступний, вже активно мій, «проплачений» Майдан – в листопаді-грудні 2004-го. Як і всі ходила з вічно мокрими від снігу ногами, валянок не здобула, апельсинів теж. Чай і бутерброди ми іноді носили до Кабміну, куди регіонали притягли нещасних шахтарів з Донбасу, на Антимайдан. Ми вели антагоністичні бесіди, розуміючи залежність цих нещасних людей. Хоч серед них були й ідейні, нарвані, які щиро ненавиділи Майдан. Але навіть попри всю очевидність штучності Антимайдану, куди людей силоміць, за списками звозили з регіонів, ми не дозволяли собі принижувати опонентів. Це був їх вибір сидіти в тих холодних синіх наметах – для когось ідеологічний, для більшості рабськи-залежний, бо так сказало начальство.

Майдан 2013-2014 я провела в Українському Домі та щоденному наярюванні кілометрів Хрещатиком, від намету до намету, де завжди можна було випити чаю, обмінятися новинами, підбадьоритися. Майдан дійсно щедро платив – зустрічами з прекрасними людьми, відчуттям братства і єдності в країні, яку тодішня влада тягла в болото. Моєму маленькому сину був рік, тільки тому щовечора о 21-й я бігла додому, не вимикаючи на ніч телефон.
Я не була на Майдані 18-20 лютого 2014, тоді ми витягли десятки поранених з Маріїнки і вже цілодобово чергували в 17-й лікарні, щоб їх не вивезли в СІЗО.

Я розумію, що неофіти, які випадково стали депутатами нинішнього парламенту й хизуються тим, що вони завжди були далекі від політики, ніколи в житті не відчували Живий Дух Майдану. Майдан в Україні, як правило, мирний, поки влада не приймає рішення, що прийшов час його покарати. На Майдані немає фальші. Якою просякло повітря ВР, й жодна «свіжа кров» ту фальш не вивітрила, а чомусь навпаки посилює своїми недолугими діями і заявами.

Майдан – це завжди однодумці, хоч на інших вулицях і в інших ситуаціях ці ж самі люди часто займають протилежні позиції з багатьох питань й по-різному оцінюють події, можуть сваритися і опонувати.
Майдан – це завжди єдність, якої так не вистачає країні сьогодні.
Майдан – це мирний протест, де раді всім, кому болить Україна, й де вміють чітко вираховувати й давати відсіч провокаторам.

Навіть якщо ви не поділяєте позиції та думок протестувальників, на Майдані ви відчуєте його силу, дух, доброзичливість, справжність. Й вам ніколи в голову не прийде більше сказати про його проплаченість.

Штучним буває тільки Антимайдан. Тому його ніколи не підтримували кияни. Про платність і штучність «протестів» розпитайте якось на засіданні владної фракції, наприклад, в Лізи, вона вам розкаже різницю.

Р. S. Я не хочу нових Майданів. Це дійсно не найкраще в воюючій країні. Але ще більше не хочу імітації діалогу влади і суспільства і зради того, за що загинули найкращі – на Майдані та на війні.


Mason Lemberg
Mason Lemberg

Перед виборами і зеленими призначеннями спостерігав цікаву картину, як люди намагалися змиритись з вибором, мотивуючи це тим, що у владній партії та серед кандидатів на посади є “нормальні пацани”. Не засуджую. Людям властиво сподіватися на краще. Властиво думати, що люди, яких вони знають з позитивного боку, такими і залишаться.

Однак, скептично ставився до подібних сподівань.
Причини скепсису достатньо прості: не вірю в наявність хоч якихось моральних характеристик у людей, які об’єднались з ворогами України. А після того, як щеля повернув в Україну справжніх злочинців і справжніх мародерів, які очолюють процеси, будь-які розповіді про те, що “я не знав”, “я хотів інше”, “в мене були інші завдання”, вважаю цинічним фуфлом.

Тому мене зовсім не дивують огидні маніпуляції колишніх “своїх” щодо проплаченості людей на Майдані, щодо виправдання капітуляції і т.д. Бо ці люди куди мерзенніше за українофобів, які йшли в українофобську партію відстоювати свою українофобську позицію. Я не можу прийняти їх позицію, але не можу не віддати належне наявності яєць.
А тут просто безхребетні, безродні істоти.

Впевнений, що цього разу їх крокодилячі сльози вже не подіють.


Alexey Petrov
Алексей Петров

Да… Через несколько дней кто-то обязательно притащит скрины десятка групп в телеграм-канале, им же созданных. И будет как дурень со ступою носиться по соцсетям, возмущённо потрясая «бумажками», дескать, это всё проплачено. С экранов своих телеканалов они сутками напролёт будут талдычить мантру про то, что все устали от войны и пора мириться. Выдавливая у зрителей слезу, расскажут про мир, который искренне хочет принести главный слуга какого-то народа, и про то, как злобные (и, конечно же, проплаченные, а как иначе) националисты не дают бубочке это сделать.

Впрочем, ничего нового. Ведь Украина уже проходила «наколотые» апельсины, отряды Топаза и массированную информационную атаку четырнадцатого года «Россияне нам братья. А это война олигархов, вы за них воюете». Но как они ни старались, их голос был схож на едва заметный писк.

Но это будет потом… Идиотам идиотово, а нам своє робити, рятувати країну!

Завтра, 14 жовтня, у День захисника України, як ніколи треба показати свою єдність! Єдність ветеранського братерства! Єдність нації перед загрозою гібридної капітуляції, яку зараз проштовхують під прикриттям казочки «мы хатим мира, мы хатим дружить!».

Київ. Парк Шевченка. О 16:00. Нація повинна сказати своє слово! Сказати «НІ КАПІТУЛЯЦІЇ» так голосно, щоби у «мызамирщиков» вуха позакладало!

Слава Україні! Слава нації!

Поділитися:
Share

Share