Чи дійсно нова влада боїться путчу?
Наскільки я розумію, у рамках профілактики путчу на ФБ проводиться акція залякування. Банять групи прихильників Порошенка, опозиційні майданчики, ламають акаунти активістів. Учорашня розправа над групою Павла Нусса – яскраве тому підтвердження. Власне, і наша сторінка потерпає від постійних атак, авторів і редакцію банять із впертістю носорога.
Я просто хочу нагадати тим, хто забув, що феномен українського опору 2014-2015 років базувався на горизонтальних зв’язках і приватній ініціативі. І ця ініціатива як вода, її неможливо загатити. Навіть пробувати безглуздо, це як стояти на шляху океанського припливу.
І саме ця стихійна самоорганізація стала чинником, який не врахували на росії.
Наприклад, тактичні маски ми купували на “мамському” форумі. Розгрузки оплачували дівчата з кулінарного сайту. На партію хімічних грілок скинулися мої гламурні подруги з косметичного салону. СТО, базари, будівельні магазинчики перетворилися на логістичні центри. У кожному з нас прокинувся маленький внутрішній експедитор.
Кожна потреба закривалася силами людей, які самі вигадували собі служіння, до війни не були знайомі між собою і не перетиналися у мирний час. Втрата окремої ланки була б неприємною та болючою для конкретної людини, але нічого б не змінила у масштабі мурашника.
Я не знаю, чи нова влада дійсно боїться путчу, себто військового перевороту. Чи «путч» – це сублімація іншого, більш реального страху? А може спроба мобілізувати свій електорат, який у глибині душі починає сумніватися?
Бо я б на їхньому місці боялася б не військових, а нас, маленьких і задовбаних українців. Людей, які трохи розчарувалися, трохи впали у депресію, зайнялися власним життям, відгородилися від держави, оптимізували податки, викопали картоплю та всілися з відром попкорну дивитися, що буде далі. У принципі, ми готові до шоу і навіть пробачаємо організаторам дебільні конкурси – нам дійсно цікаво подивитися, як 73% виборців зіткнуться із наслідками свого вибору.
Але великою помилкою буде вважати, що роль стороннього глядача – це відтепер наша постійна роль. Ви подивіться на руки глядачів – руки механічно в’яжуть вузлики під час перегляду, руки пам’ятають. По три вузли на смужці з інтервалом у 20 см. Два вузли запихаємо у пляшку, один залишаємо назовні.
