Кому заважає Центр Марченко

Те пекло на мережі, що кілька днів лунало навколо допису Васі Дансера – Vasily Koryak не має простого пояснення. Воно має ДУЖЕ просте пояснення.

Розберу по пунктах.

Ще давні люди казали “ворог мого ворога – мій друг”. Скажіть що спільного між нардепами-корупціонерами, нечистими на руку генералами, вчорашніми журналістами-правдолюбями, деякими активними на ФБ волонтерми і олігархами з політпартій?

Відповідь – їм всім до сказу заважає нинішня влада. В даному конкретному випадку – в сфері забезпечення оборонки.

Існує “Центр розвитку і супроводження матеріальними засобами збройних сил України”, (далі – Центр Марченко), який очолює бойовий офіцер з 79-ї аеромобільної, підполковник Dmitry Marchenko. Центр розробляє зразки нової форми для ЗСУ. Центр розробляє рецептуру на нові сухпайки. Центру наразі передані функції котролю за якістю форми, що її постачають у війська. Центру передані функції контролю за харчуванням військовослужбовців.

Протягом всього останього року Верховна Рада, від полум’яної борцуні з Центром Марченко Тані Чорновол, до нардепів запити яких я бачив центрі (класу – устілка берця не годиться, бо не захищає від протипіхотної міни), докладають ТИТАНІЧНИХ зусиль аби Центр Марченко виполоскати в лайні, виставити крадіями і розформувати – але той стабільно кладе на них все те що кладе в таких випадках бойовий офіцер.

І нардепи разом з цілою бандою нечистих на руку генералів давно зламали б Центру Марченка хребта, але центру активно допомагаєЮрий Бирюков, плюс, роботу Центру тримає на контролі міністр оборони генерал Полторак.

Мені подобається те, що робить центр Марченко. Я дуже хочу аби в нього все вийшло. Визнаю – я не знаю чи зможе Центр Марченко переламати систему у якій крадуть всі, від офіціантки на роздачі – до командира в/ч.

Діяльність Центру Марченко – поперек горла всім особам згаданим на початку статті.

Для нардепа-корупціонера Центр Марченко небезпечний – бо нардеп звик проводити на державні тендери потрібні компанії за відповідний відсоток, а Центр просто відверто позбавляє цього нардепа прибутку.

Для нечистого на руку генерала Центр Марченко небезпечний – з тої самої причини, примушує жити на одну зарплатню.

Для вчорашнього журналіста-правдорубця Центр Марченко небезпечний – бо журналіст-правдорубець останні роки звик заробляти лише тим, що регярно ревів “караул-грабують!” Журнаіліст-правдорубець крім оце верещати, не вміє в житті більше НІ ФІГА. А тут ломиться ситуація коли доведеться “розбиратися в темах” і шукати порушення в таких нюансах, в яких вчорашньому філологові не розібратися ніколи в житті. На відміну від фахівці-блогера. А журналістові цього треба?

Олігархам з політичих партій Центр Марченко сильно заважає, бо саме їхні підприємства заходили на тендери і саме вони отримували головні доходи, якими потім ділилися і з нарепами, і з генералами, а подекуди – і з журналістами-правдорубцями, аби ті правду рубати ходили десь у іншому місці (і не треба губки надувати від кривди).

Але як це не дивно справжню загрозу Центр Марченко становить для окремих (далеко не всіх) волонтерів-зраднюків, які писати уміють набагато краще, ніж організовувати логістику, і які гроші на свої групи залучати здатні лише методом разгону зради – і чим дужче, тим краще. Бо для багатьох з них волонтерство перетворилося на статус, за яким, якщо розібратися – ні фіга. Повний і абсолютний нуль.

Я знаю волонтерів, які зрозумівши, що надходження впали і ресурси уже не ті, просто повернулися до попередного бізнесу та професії, аби не тільки створювати корисний національний продукт (що овердуже потрібно), але й заробляти гроші, які потім можна віддати більш успішним волонтерам. Ці люди нічого не втратили – волонтерство для них було актом самопожертви і допомоги своїй державі – але аж ніяк не самоціллю. В житті чимало інших справ, якими можна зайнятися.

А що, скажіть, робити вчорашній домогосподарці без конкретної професії, але з нереальними амбіціями, для якої ухід з волонтерства це – нянькання з онуками, підмітання підлог, куховарство та догляд за чоловіком? Що їй робити, якщо завтра їй казатимуть “та нормальна форма”, “та нормальні берці”, “та нормально нас годують”?.. Скільки грошей дасть такій волонтерці пересічний українець, якщо знатиме, що в принципі все нормально?… Куди їй тоді? До плити? До онуків?

Наведення ладу – процес завжди вельми болісний. Він чіпляє не тільки тих, хто в гармидері безпосередньо винний, але й тих, хто до ситуації присмоктався мов рибка прилипала. Але виходу іншого – нема. Вереску й лементу буде багато – і не тільки від тих хто має славу крадія, але й від полум’яних трибунів та борців за права злиденних і обидлених.

Всі вони верещать і верещатимуть. І пекло навколо допису Васі Дансера – ще далеко не межа.

Але, як правильно сказав Serg Marco, шляхів у нас два. Або – у НАТО. Або – назад до берців “тисяча шагов”.

Тож незадоволеним рано чи пізно доведеться просто заткнути собі пельку. Всім. Від генерала-крадія, до активної на ФБ волонтерки.