Про Львів, про садового, про сміття і про нас з вами

Мене часто питають про те, що я думаю на рахунок ситуації з львівським сміттям/садовим. Сьогодні, в звязку зі “сміттєвим потопом” у Львові і блокуванням львівського сміття у Вінниці тема знову ожила.

Я думаю, що ця тема ширша ніж просто тема сміття/садового, бо причина “сміттєвого скандалу садового” не в смітті.

Причиною “сміттєвого скандалу садового” є 3 фактори:
1) суспільство і суспільне сприйняття
2) садовий
3) львів’яни

1. Суспільство і суспільне сприйняття

В 2014 році я вперше зареєструвався в соціальній мережі, щоб слідкувати за новинами. Дуже скоро втягнувся і став коментувати. Пам’ятаю свої численні діалоги-срачі на тему самопомочі/садового/реформаторів/європейської сили і т.д. Мені тоді було дивно чого люди з Києва, Херсона, Донецька і т.д. розказують мені львів’янину про самопоміч і садового.

Тепер я розумію – розказували тому, що вони сприймали садового як уособлення Львова, того Львова, який повстав проти янека, який зіграв не малу роль в Революції Гідності, того Львова, в якому їм подобалось гостювати.

Це був їх Львів, уявний Львів, який обмежувався спогадами про затишні кафе, це не був реальний Львів. І тим більше, цей Львів не мав нічого спільного ні з садовим, ні з його партією, які не представляли Львів і львів’ян, навіть попри мерство садового.

Для мене ж Львів в 2010 чи в 2014 році був тим, яким є зараз. Він для мене не змінився. Я про проблеми сміття/сміттєзвалища дізнався не сьогодні і розумів, що за повної бездіяльності мера і депутатів рано чи пізно станеться те, що сталось.

Тому сьогоднішня проблема сміття, яка відкрила багатьом очі на “інший Львів” і на справжнього садового для мене не стала відкриттям.

Тобто, весь цей “сміттєвий скандал” скоріше змінює не Львів чи львів’ян, а змінює і безнадійно розбиває уявлення багатьох людей про рай в Україні, ті уявлення, які ви самі собі створили.

Абсолютно аналогічна ситуація з боротьбою з корупцією і антикорупціонерами. Це добре, що ми нарешті, за 25 років породження корупції, стали розуміти, що корупція є і з нею треба боротися. Але це погано, що замість боротьби з корупцією ми понастворювали собі “антикорупціонерів” які за нас здолають корупцію. Ні, не здолають, самі бачите, вони її створюють і плекають. Тому ми зараз розчаровуємося не стільки в антикорупційній боротьбі, не стільки в антикорупціонерах, а скільки у власних уявленнях про цю боротьбу.

Абсолютно аналогічна ситуація з Ярошем, Саакашвілі, Коломойським, Корбаном і т.д.

В цьому також полягають причини спаду популярності влади, в т.ч. Порошенка. Бо більшість (значна частина) розчарувалася не стільки в Порошенку (ну не було за ним такого, чого ми не знали раніше), а стільки в тому, що ми з допомогою його хвалькуватості створили з нього ідола, в якому розачарувались – в АТО за 10 днів і т.д. Тобто, ми розбили свої ілюзії про Порошенка, але чи змінився Порошенко в гіршу сторону?

2. садовий

Другою причиною “сміттєвого скандалу садового” є сам садовий. І причина тут навіть не в тому, що він за 10 років своєї каденції, попри численні обіцянки, нічого не зробив для вирішення проблеми сміття.

Проблема в тому, що він не збирається вирішувати цю проблему і надалі. На цьому я наголошую ще раз, львів’янам, які мене читають.

Наш мер – це мер імені Свята Пампуха, а не мер, який вирішує проблеми міста. Це людина, яка махає руками в телевізорі, розказує солодку лабуду і втікає від проблем, списуючи їх виникнення на чергову шизоїдну версію “підпалу владою сміттєзвалища” і т.д.

Для мене мер міста – це людина, яка заробляє гроші для міста, це людина яка залучає інвестиції, створює робочі місця, відтак за рахунок податків працюючих містян збільшує місцевий бюджет і робить добру справу для міста. Це не про садового.

А ті, хто пиляють бюджетні гроші, що просто поступають на рахунки, без будь-якої участі мера в цьому – це не мери, а голови колгоспів. Бо будь-який голова колгоспу може розпиляти бюджетні гроші, для цього не треба бути ні генієм, ні мером-реформатором з партії європейського взірця.

3. Львів’яни

Ну шо… позагоряли в променях післямайданної слави? – Досить! Тепер на хвилі “сміттєвого скандалу”, з яким тепер асоціюється кожен з нас, пора би й попуститись, скинути нафіг оцю надуту пиху, оцей вишиванково-церковний патріотизм і стати такими, якими я бачив вас в часи Майдану.

Ми заслужили, що наше місто асоціюється зі сміттям. Це чесно. Бо це наша проблема, створена нашими голосами за нашого мера і за наших депутатів.

Не було з кого вибирати, ви скажете? – Не було тому, що ми не сформували того запиту на нового мера, не створили тої альтернативи, тому, що ми створили собі ілюзії і хотіли замінити садового на балалайочніка діму чи представника партії, яка кидає гранати в своїх солдатів. Ми самі усунулись від процесів в своєму місті і тому немає нічого дивного в тому, що процеси очолили покидьки.

Саме тому ми не вибрані “патріотичні патриції”, як багато хто думає досі, попустіться, це минуле. Ми мало чим відрізняємося від більшості українців з інших регіонів, бо думаємо так само, віримо в месій, живемо в тих самих ілюзіях, що і більшість українців, замість того, щоб подивитись на реальний світ відкритими очима і визнавши проблеми, боротись за їх вирішення.

Разом з іншими українцями маємо вирости і змінитись.

А я люблю своє місто. Це найкраще місто в світі.