Відгуляли…
День Києва, це коли автомобілісти і їх пасажири матюкають велосипедистів. Ну так, із логістикою у нас проблеми. Із логікою – також, але щоб настільки…
День Києва, це коли вистачає грошей на сцену на Михайлівській і на Контрактовій, але там аж два десятки слухачів, бо ті, хто виступають відверто нецікаві.
Взагалі музична програма – шальоні фантазії перефарбованих комсомольців. Якщо не тужливо-кобзарське, то фольклорно-народне.
Це точно день народження міста-мільйонника? Бо схоже на етнографічно-застійні посиденьки?
Ну хто вирішив, що край мрій гостей столиці, це між сувенірним-шопінгом і селфі у вишиванках, послухати щось сумне й трагічне або войовничо народне? У великому місті закінчились оркестри? Біг-бенди, військові, народних, духових… із каверами на світове і українське, старе і нове… Ну чому їх не розкидати парками? Невже важко помітити який резонанс завжди, коли оркестр чи ансамбль грає в Борисполі?
Чи якщо люди у вишиванці, то польку вони ще подужають, а вальс чи фокстрот – ні?
А чому не віддати маленькі майданчики під DJ сети? Це ж музика дял приємного фону має бути…
Може ті люди, котрі навчилися організовувати новорічно-різдвяні свята кудись поїхали відпочівати і їх підсиджують тьоті з перигідрольними начосами у котрих весь музичний світогляд, це репертуар радіо Київ?
Покоробило, словом…
