Безвіз і зрадофіли

В адептів секти “всьопропало” сьогодні траур – зразу дві значні дати, і обидві пов’язані з чинною владою. По-перше, 4 роки тому підрозділи МВС України викинули терористів ДиРи з Маріуполя. По-друге, сьогодні річниця безвізу.

І що ми маємо на сьогоднішній день?

Протягом року кордон України з ЄС перетнули 20,3 мільйони громадян (звісно, хтось – кілька разів). По біометричному паспорту проїхали 4,8 мільйона осіб. Повністю всіма перевагами безвізу скористалися 555 тисяч громадян України. Відмовлено було лише 44 тис. громадян – 8% мандрівників. Зважте на те, що частина громадян продовжує їздити по візах, отриманих у попередні роки – їм безвіз наразі неактуальний. За 2016 р. багаторазових віз до Європи було видано 817 000.

От так. “Зубожилий народ не зможе їздити, це зрада, безвіз потрібний лише для багатіїв…” Я нічого не забув зі звичних мантр зрадофілів?

Саме смішне – я знаю мінімум трьох зрадофілів, які безвізом уже користуються, і одного порохобота, який наразі не має навіть біометрики. Це – я сам. Так, не користуюся я безвізом – зайнятий по саму потилицю, на Донбас зараз їздити доводиться частіше ніж у Європу. Чому ж тоді я так радію безвізу?

Мій світогляд сформований не в останню чергу тому, що в юності я багато їздив – Дніпро, Харків, Донецьк, Одеса, Київ… Навіть Єкатеринбург, Казань і Москва. Спілкувався, їздив на реконструкторські ігри, їздив до друзів, з дівчатами зустрічався. Я міг собі це дозволити, бо гарно знав, що таке електрички та автостоп, а коли йшлося про далекі дистанції – знав, як і де заробити грошей. Мій світогляд Запоріжжям не обмежувався. Я бачив більше ніж пересічний запорожець, я знав, як живуть там, у інших містах.

І от я дуже хочу дожити до тих часів, коли українська молодь буде так само їздити до Варшави, до Будапешта, до Бухареста, до Стокгольму. Коли Україна справді стане Європою. Коли ми з перших рук братимемо у них все краще та не матимемо ілюзій з приводу їхніх проблем. І це буде.

Для Кремля це буде катастрофа. Для зрадофілів – так само.