«Ставлення цивільного населення Донбасу до українських військових змінилось» — полковник Олескій Ноздрачов

На сході України вже чотири роки тривають бойові дії. Але поруч із лінією розмежування на Донбасі досі лишилося чимало людей. Як українські військові знаходять спільну мову з цивільним населенням підконтрольної частини Донбасу? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії розповів начальник Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ Олексій Ноздрачов.


 

– З якими труднощами зіштовхуються військові у взаємодії з цивільним населенням?

– З 2014 року дуже багато змінилося. Коли ми починали тоді свій ще пілотний проект, була активна фаза звільнення територій, Збройні сили були чи не єдиним представництвом держави, джерелом надання допомоги – не тільки харчові продукти, а відновлення інфраструктури, комунікацій.

Зараз на всій звільненій території вже функціонують органи влади: або військово-цивільні адміністрації, або органи самоврядування.

Але ми зараз піднімаємо питання про те, що робиться на лінії розмежування. У маленьких населених пунктах українська влада ще не повністю спроможна виконувати свої функції. Тому там працюють групи цивільно-військового співробітництва, на жаль, зараз вони залишаються з підрозділами Збройних сил чи не єдиними органами влади, які на цьому етапі не допускають гуманітарної катастрофи та є маленькою муфтою між владою і місцевим населенням.

Ставлення населення змінилось. Я не кажу про тектонічні зміни, життя повертається крок за кроком. Але поки лінія фронту не дійде до кордону Росії, про повне відновлення життя говорити поки що рано.

– Розкажіть детальніше про ваш пілотний проект.

– Пілотний проект цивільно-військового співробітництва був у 2014 році. Він включав півострів Крим і перші місяці заходу підрозділів Збройних сил України на території Донецької та Луганської областей.

Найбільшою проблемою залишалось ставлення цивільного населення, з яким Збройні сили не мали ані інструментів, ані алгоритмів взаємодії та спілкування, а воно відверто перешкоджало діяльності підрозділів.

Правоохоронні органи не змогли допомогти Збройним силам, не виконували свої функції, як і місцева влада, яка або перейшла на бік Росії, або втекла. Збройні сили почали шукати варіанти виходу. Враховуючи досвід нашої миротворчої діяльності з 1992 року, ми знайшли варіант цивільно-військового співробітництва, яке є стандартом ООН і НАТО під час проведення миротворчих операцій.

У травні було започатковано пілотний проект. Було підготовлено дві групи з ветеранів війн в Іраку та Югославії, вони були відправлені в Донецьку область та тоді ще на лінію розмежування із півостровом Крим, тому що ми не розуміли, де буде загострення.

Але у грудні 2014 року вже було напрацьовано великі масштаби, ми вже розпочали працювати по всіх секторах. Проект припинив своє існування, і з січня 2015 року ця система впроваджується у Збройних силах. Це їхня функція, яку ми плануємо найближчим часом нормативно врегулювати.

Олексій Ноздрачов

 

– Яка була роль цих двох груп?

– Групи були невеликі, дві по шість військовослужбовців. У них було дві мети: організація взаємодії з тими органами влади, які там лишились, щоб не припинялось забезпечення цивільного населення, та деблокування і нейтралізація негативного впливу цивільного населення на діяльність Збройних сил.

Недопущення блокування наших колон, недопущення початку робіт розвідувальної діяльності, яка була організована через цивільне населення. Зараз це вже система, яка існує на рівні стратегічному, тактичному. У цьому році ми починаємо набір курсантів в університет імені Шевченка, де будемо готувати офіцерів цивільно-військового співробітництва.

– Яка зараз ситуація у населених пунктів біля лінії або на лінії фронту? На що сподіватися людям, які там лишилися?

– Людині на лінії фронту жити важко. Завдання як підрозділів Збройних сил України, так і місцевої влади зменшити психологічні та моральні втрати цивільного населення.

Цивільна влада організовує мобільні сервіси, забезпечує навіть виїзд мобільних банкоматів, видачу пенсій. Систематично організовано вивіз харчових продуктів, мобільних лавок. Представники влади через день виїжджають для того, щоб спілкуватися із цивільним населенням і вживати заходів щодо недопущення щонайменше гуманітарної катастрофи.

Там з 2015 року нема суттєвих змін лінії розмежування, вона не змінилася. Цивільне населення та підрозділи військовослужбовців Збройних сил України тісно співпрацюють.

Але до вирішення системних проблем нам ще далеко, тому що безпекова ситуація не дозволяє.

– Як тут дотриматися балансу? З одного боку, приязне ставлення українських військових до місцевого населення, з іншого боку, напевно, противник засилає своїх людей за лінію фронту?

– Розвідка організована противником, диверсійні групи заходять на нашу територію. Але підрозділи, які знаходяться тривалий час у населеному пункті, знають в обличчя усіх цивільних. Поява нової людини викликає багато питань.

Зараз працює контррозвідка СБУ, Національна поліція, які допомагають Збройним силам. Цивільне населення вже хоче припинення цього конфлікту і велика частина допомоги Збройним силам йде з боку цивільних.

Я не кажу, що ми повністю усе змінили. Існують проблеми через провал інформаційної політики, через російську пропаганду, оскільки більшість населення на лінії розмежування дивиться російські канали або канали псевдореспублік.

У цьому році Збройні сили запроваджують систему попередження втрат серед цивільного населення, яка використовується в країнах НАТО. Ми отримали велику підтримку міжнародних організацій на цей проект.

Буде створюватися практична та аналітична система, яка дозволить пропонувати командирам, як організувати захист цивільного населення. До 1 вересня ми плануємо запустити алгоритми та тренінги по всій лінії фронту.

Буде замикатися комунікація між Збройними силами та іншими військовими формуваннями і буде зовнішня комунікація, щоб інформувати цивільне населення.

– Лінія фронту може бути ласим районом для мародерів. Як Збройним силам та іншим силовикам України, вдається приборкати ситуацію і яка координація?

– Статистика показує, що у зв’язку з тим, що у Донецькій та Луганській області дуже багато підрозділів Збройних сил та правоохоронних органів, рівень криміналу нижче.

Якщо ми кажемо про контрабанду, рівень з іншими областями, які межують з іншими державами, непорівнюваний. У Донецькій та Луганській областях вживаються безпрецедентні заходи щодо мінімізації та недопущення криміналу, контрабанди та іншого порушення прав людини.

– Чи готуються вже зараз Збройні сили України та силовики до завершення війни, коли Донбас буде повністю українським?

– Безумовно. Цивільно-військове співробітництво є тим інструментом Збройних сил України, підготовленим до такого сценарію. Створені резерви, є вже кілька сотень офіцерів, які набули досвіду. Колосальний досвід і довіра серед цивільного населення.

Але Збройні сили не створені для заміни державної влади. Їхня основна мета під час відновлення – посилення дій цивільної влади з відновлення інфраструктури, життя цивільного населення.

(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)

Олександр Лащенко, «Радіо Свобода»

Фото на заставці © Андрій Дубчак, «Радіо Свобода»

Джерело

Автор