«Українська держава понад усе!» – це не їх гасло

Наші так звані націоналісти, різнобарвні патріоти дуже полюбляють вживати гасло: «Україна понад усе!». Викрикують його на різноманітних маршах, факельних ходах, проривах кордонів, блокадах і т.п. Гасло, звичайно ж, гарне, запальне і дуже патріотичне. Але от тільки містить певну неточність, невизначеність самого поняття, не чітке формулювання цього поняття в головах самих патріотів. І в цій невизначеності, абстрактності криється диявол нинішніх націоналістів. Криється зло та неправда.

Тому що гасло справжнього українського націоналіста сьогодні, в нинішніх умовах має звучати: «Українська держава понад усе!».

Бо що може бути більш головним, важливим та дорогоцінним для справжнього патріота України, ніж наша, українська держава? Єдина, потужна, з єдиними і могутніми збройними силами, непорушними кордонами, органами управління, законами? Адже це саме те, за що сторіччями боролися українці, про що мріяли, починаючи від Богдана Хмельницького, Шевченка, Скоропадського, Мельника, Коновальця, Бандери і до В’ячеслава Чорновола.

Чи зможуть нинішні ПС, нацдружини, Коханівські та С14, різнобарвні патріоти парасюківсько-соболєвського типу вигукнути: «Українська держава понад усе!»? Ні, не зможуть. Бо тоді відразу стануть явними те зло і неправда, які вони чинять.

Бо вони є в опозиції до держави.
Бо їх очільники-депутати ігнорують роботу законодавчого органу.
Бо вони закликають знищити власний парламент.
Бо вони порушують, проривають державний кордон.
Бо вони закликають множити державні символи, вводити паралельний державний прапор.
Бо вони розколюють єдність збройних сил, створюють паралельні генштаби, відмовляються приєднуватись до ЗСУ, множачи всілякі ДУКи та внутрішні корпуси.
Бо вони влаштовують бійки з правоохоронцями і навіть вбивають їх.
Бо їх методи – підкреслено агресивний, деструктивний радикалізм, вони постійно виходять в своїх діях за межі закону.

«Українська держава понад усе!» – це не їх гасло.
Але якщо вони не борються за нашу українську державу, тоді за що вони борються?

На заставці фрагмент картини “Україна славетна” (Хрещення України-Русі) Артура Орльонова