Україна – не Росія, але й не Англія…

Валерій Прозапас
Валерій Прозапас

Навесні 1941 року Британія майже рік як один на один билася з Рейхом.

Європа на чолі з Францією пала ще влітку 1940, про вступ США в війну не йшло й мови, а СРСР наповнював Вермахт міццю своїх надр.

Справи англійців погані, бомби падають навіть на Лондон з Манчестером, і тільки сила флоту стримувала операцію німців по висадці на Островах.



В цій ситуації народ англійський, не дивлячись на масу приводів, не істерить, не розмінюється на дрібну конспіролоґію, не звинувачує свого неоднозначного питущого грубіяна прем’єра на прізвище Черчилль в помилках, зговорі з іншими аристократами та зраді – а методично та вперто робить свою справу.

Щоправда, в них не було занадто багато активістів і аналітиків, і якось обійшлися вони без сотні нових партій старими добрими торі та віґами, а ще вміли іґнорувати тих, хто їздив за акредитацією в Гестапо.

“Ми будемо битися на узбережжі…”

От що таке гідність, воля до перемоги, повага до себе та інших і справжня холодна лють.

Тому Англія – це Англія, а ми – це ми, в постійному причісуванні та удосконаленні неіснуючого ідеалу, раз за разом втрачаючи те, що мали.

Тому продовжуємо святкувати чужі свята. Як це нещасне 9 травня, яке навіть в СРСР штучно ввели аж в 1965-м.

 

Транскрипция и MP3-запись речи Уинcтона Черчилля, произнесённая им 4 июня 1940 года перед палатой общин

Share

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial