Щеплення свідомості байдужих

Сергей Мисюра
Сергій Місюра

Відразу не хотів писати, але після багатьох запитань щодо військовослужбовця #72_ОМБр, котрий зарізав людину на зупинці в Києві, і тому, що маю відношення до бригади, до АТО, та постійно катаюсь на громадському транспорті – напишу.

В першу чергу, я не захищаю офіцера, командира взводу, а засуджую. Смертю, хоча він і не хотів вбити, а нанести травму ножем, – потрібно карати ворога, в бойових діях. Якщо він здійснив цей вчинок, значить думав, до чого це призведе. Винен. Перевищення сили. Це дуже крайня крайність.

По-друге, я кожен день їжджу до Києва з Білої Церкви, маршруткою. Часто по УБД, безкоштовно. Я бачу ці погляди диспетчера, водіїв, людей в черзі. Але ніхто нічого не каже. Скрегіт зубами та душевна жаба – “він їде нахаляву”…



По-третє, в ситуації на тій злощасній зупинці винні обоє. Один уже вмер, а інший за гратами з вчорашнього дня. Сім’ї без двох чоловіків. Але коли ветеран АТО сказав, що буде заходити без черги чи їхати безкоштовно (я там не був присутній, це моя сама вірогідна гіпотеза), то інший сказав, що він туди його не посилав, чи чому це він має зайти першим чи безкоштовно їхати. Почалася сутичка, штурханина “в груди”. І я цілком розумію військовослужбовця, мене б так само заділи такі фрази. Тому що мене не відправили, а я сам захотів і воював за Україну. І коли я не рік свого життя віддав на захист України, в полях Донбаса, є отриманий законно, закономірно і чесно статус Учасника Бойових Дій, і по закону мені дозволені пільги – і мені буде сказ, я подумаю, що це побутовий сепаратизм, а ця людина точно не патріот України. Їй по барабану на захисників, і вони рівні з нею в черзі на автобус. Така людина заслуговує на прочухана, не менше, але не на смерть. Смерть її нічого не навчить, але може навчити інших і принесе горе для обох…

Українці, що стояли на зупинці разом з ними, нічого не зробили. Ні розборонити конфлікт до походу в магазин за ножем, ні вступитись за “АТОшніка”, тому що він їх же захищає на Сході України. І я давно бачу, як народ почав забувати, чому зараз країна може розвиватись, а народ жити спокійно, в своїх домівках, зі своєю сім’єю. А все завдяки армії, дипломатичному корпусу і зовнішній політиці. Тому цей випадок має стати щепленням свідомості громадськості, щоб думали і знали, що військовослужбовців потрібно поважати і підтримувати. Чорт його знає, що в нього в голові, і яка буде реакція на ваші слова.

І потім він буде за це відповідати, за свою реакцію. А ви за свої слова “я тебе туди не посилав” будете?

Share

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial