Не дають? Для бізнесмена це норма

Дмитро Вовнянко

Боже, зрада-то яка. МВФ обіцяє не дати Україні новий транш, бо кляті бариги не хочуть створювати антикорупційний суд. І Світовий банк обурений! І… Все! Життя дало тріщину, кінець реформам і злочинна влада доживає останні дні… Так?

«Так, – сказав би я. – Безперечно так, економіка згорнеться в трубочку, гривня грохнеться нижче підлоги і нинішня влада – приречена». Сказав би.

Сказав би, якби владою був Фемен Феменченко, який не вміє ні чорта, крім шахраїти на забезпеченні свого бату за гроші благодійників. Сказав би, якби владою був Єгорка – історик, який на історії знається як раз так само, як заєць на кібернетиці. Сказав би, якби владою був Саакашвілі, який без покійного Бендукідзе всього лише гучне трепло. Сказав би, якби владою була бабЮля, що винна Москві 405 мільйонів доларів, і якій аби не злити все що тільки можна, треба терміново викликати з США Лазаренко – без нього Юля-бізнесвумен не працює.

Сказав би – але не скажу. Бо при владі в нас – бізнесмен. «Барига», як зневажливо називають його особи, які в житті склянки насіння не продали і за всіма своїми сміливими фразами лишаються перманентними рабами бюджетів. Які формує хтось – той хто замовляє музику, як правило.

Розумієте, бізнесмен – це така людина, яка уміє брати кредити і працювати з кредитами. Яка не має солодких ілюзій, і знає – особа, яка позичає вам гроші, думає не про ваш добробут, а про власну вигоду. Даючи нам у борг, МВФ обов’язково хоче посилення на нашу економіку (а отже й на нашу країну) свого впливу – бо це природно. Бо так робить кожен кредитор. Особливо – в умовах, коли боржник починає кредиторові виплачувати більше, ніж перепозичати – як Україна цього року. Коли боржник ризикує вискочити з під того впливу, який уже є зараз…

Експерти дуже неоднозначно оцінюють вимоги МВФ – і експертами теж керують їхні інтереси. Це теж нормально. А керівництво держави думає про державу і її майбутне – зі своєї дзвіниці. З дзвіниці людини, яка більшість життя будувала виробництво і створювала додану вартість. Яка розуміє, як взяти борг і при цьому не потрапити у боргову неволю.

Що відбувається зараз? Переговори. Довгі, виснажливі, складні для обох сторін. Вони повторюватимуться знову і знову. Вони вип’ють багато крові і у Лагард, і у Порошенко. Так само довго – як коли продавали акції «Адідас» за Лагард – міністра фінансів Франції, через що (цю оборудку) французький суд досі катує Лагард звинуваченнями у корупції.

Чули ви про цю історію? Розповіли вам про це антикорупціонери?

Ідуть переговори. Наша сторона виторговує умови найбільш сприятливі для України. Це – теж війна, тільки без танків і гармат. З нашого боку фронт тримає професіонал.

Нам не дають того, чого ми хочемо? Для бізнесмена це – норма. Мистецтво як раз у тому, аби дали. Якомога більше.

Автор