Злидні прикордонні

Дмитро Вовнянко
Дмитро Вовнянко

Ну що, бачили вчора бунт лінивих багатіїв на кордоні? Отих, яким відтепер можна заводити з Польщі товарів лише на 500 євро і лише раз на 3 дні?

Чому багатіїв? А ви прикиньте, де і скільки треба заробляти, аби РАЗ НА ТРИ ДНІ витрачати 500 євро – 16 000 грн? Чому лінивих? Бо уявіть ким треба бути, якщо маючи настільки платоспроможне населення, ніхто не береться забезпечувати його товарами?! Якщо просто дарують цей ринок Польщі.

Де там нам, у нашому зачуханому Києві?!

Вчора вже було багато написано, що вчорашні протести – банальний бунт контрабандистів проти боротьби з контрабандою. Бунт не перший – ми вже мали бунти бурштинників на Рівненщині. Чув, що в Закарпатті лісоруби вже щось подібне влаштовували.

Багато було писано про те, що держава мовляв не створила цим людям умов для бізнесу. Хріна лисого! Створила! Створила не менше ніж у Запоріжжі, або Краматорську. Ба більше, у Краматорську або Маріуполі держава мусить для розвитку бізнесу робити набагато більше, ніж у західних областях. Бо в Запоріжжі і Дніпрі немає поруч кордону – там лише внутрішні можливості. Бо біля Маріуполя та Краматорська – війна.

Держава робить все правильно. Практику “метру держкордону” треба припиняти. Не можна зробити кордон більше прозорим, якщо він і так прозорий, що нема куди більше. Не можна подолати на митниці і в ДПСУ корупцію елітарну, якщо на нижчому рівні, корупція – норма життя.

Маси халявщиків час привчати до громадсько-корисної праці. Можна робити це двома шляхами. Або – крутими репресіями і державним терором. Або – отак як зараз, шляхом “повільного варіння жаби”. За репресій буде кров. За повільних обмежень, як зараз – отакі от протести.

Альтернатива – залишити все як було. Аби кордон був залізобетонний для корпорацій, але умовний – для човника.

Правда, краще?

Буде дуже шкода, якщо держава відступить. Прикордонних злиднів час привчати до праці і інших шляхів ну от просто нема.

І так – про державу, яка зобов’язана створювати умови для бізнесу. Мені все більше здається, що найбільш ефективні умови для ведення бізнесу створила Британія у XVIII ст. – саме тоді сформувалися традиції, за якими досі живе їхній мідл-клас. Тоді, у XVIII ст., у Британії єдиною альтернативою бізнесу, військовій службі або службі у церкві була смерть від голоду.

Share
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial