Заклики до повстання – пряма допомога ворогу

У нас постійно триває внутрішньополітична боротьба одних сил з іншими, причому паралельно і одночасно всередині ширшого контексту війни (в тому числі інформаційної) із Кремлем.

Розібратись сторонньому спостерігачу дійсно набагато складніше, ніж тим, хто всередині цих динамічних систем. А всередині люди розділені у своїх симпатіях та підтримці тих чи інших сил. Відповідно, в нас є люди, що підтримують президента (до яких відношусь і я, хоча я ні за нього, ні за його партію не голосував), та люди, які підтримують інших конкретних політичних гравців, ну, і люди аполітичні (такі є в кожному суспільстві).

Політична боротьба – це завжди добре, за умови, коли вона йде в рамках закону. А в умовах війни із зовнішнім агресором (який окупував вже Крим та ОРДЛО) заклики до повстання та силового захоплення влади – це пряма допомога ворогу, незалежно від мотивації “повстанців”. Під гаслами боротьби “за все Хороше і проти всього Поганого” окремі політичні сили не просто рвуться до влади, але й наражають на небезпеку програшу у війні усе суспільство.

І всі ці додіки, які насміхаються над фразою “не раскачивайте лодку”, насправді насміхаються над внутрішньою безпекою України у її протистоянні із Кремлем.