Майдани, які народили Україну
21 листопада стало одною з ключових дат в новітній історії України.
В цей день в 2004 році українці змогли віднайти себе, ідентифікувати себе як Народ.
До цього все було настільки погано, що тодішньому президенту України прийшлось писати книжку “Україна – не росія”.
Багато хто вважає, що Помаранчева Революція була провальною, не виправдала надій і сподівань, але я категорично відкидаю таку точку зору.
Так, тодішня помаранчева влада не виправдала сподівань, так всі ідеї і сподівання були жорстко розбити і дискредитовані. Це так.
Але руйнування ілюзій зробило нас дорослішими і сильнішими. Український народ мусив пережити цей етап щоб зрозуміти, що від криків “Ю-ще-н-ко” “Ю-ля” нічого не зміниться, а треба щось робити.
І це наочно дуже видно зараз, коли недоколисані інфантили, колишні прихильники “стабільності”, бігають від одного ідола до іншого, думаючи, що черговий Ю-ще-нко-швілі ввімкне кнопку “зробити всім добре”.
Майдан 2004 року дуже швидко дискредитували. Ті самі особини, що дискредитують Майдан 2014 року. Але в них не виходить, не виходить тому, що ми з того часу змінилися, що ми відділили ідеї, Державу, від персоналій.
Але найголовніше навіть не те, що якась частина (значна, половина) України змогли себе ідентифікувати як Народ України, навіть не те, що тодішні розчарування змусили нас вирости і подорослішати, а те, що Помаранчевий Майдан породив суспільну дискусію, що Україна не росія, що можна мати інший шлях, окремий шлях, ніж гнити в новій версії СССР.
Якби не Майдан 2004, то не було би ніякої Незалежності України, яка настала 21 листопада 2013 року. Не було би ні організаційно, ні ментально, ні морально ми не були би готовими до цієї боротьби. І умовний Порошенко був би обсвистаний ще в 2014, адже голі/босі помирають, а рай не настав.
21 листопада 2013 – це справжній День Незалежності України. Незалежність – це привілей сильних, це право тих Народів, хто цінує Незалежність і готовий за неї боротися.
Обидва Майдани стали поворотними моментами в історії України. Обидва вони сприяли народженню нової України. На першому ми заявили, що ми окремий Народ, що в нас своя країна. Другий Майдан був захистом України від спроби втягти її в чергову версію СССР і став початком Незалежності.
Я з нетерпінням чекаю на Третій Майдан. Майдан, коли значна частина українців, забудучи про дитячі образи, відкинувши інфантильні мрії (про “хтось зробить”/”самося зробить”/”кнопка все добре – вкл”/ про чарівників) знову стануть пліч-о-пліч і об’єднаються заради створення, розбудови нашої країни.
