Про “цивілізаційну місію” сусідів

Свою країну загадили у всіх відношеннях. Народ такий, що на вулицю не вийдеш. Кругом мат, пияцтво, алкоголізм, сорокарічні “піонерки” з лозунгами во славу Путєна. Поля не сіяні, нафтові болота більші за площею, ніж вся Західна Європа, повсюди сміття, грязюка і ненависть до всього світу…

Мі ето сдєлалі…

Ну єслі сделалі, то і сідітє сєбє там, радійте результатам своєї праці.

О, ні – воно преться в Україну, доривається до радіо чи телеефіру і починає пропагувати свої ідеї.

Воно так ні хрена і не зрозуміло, воно як та саранча: знищує все на своєму шляху. І воно плодиться – вірніше запрошує сюди собі подібних. А те подібне приїзжає і починає говорити, про Україна-це Росія, Кієв – мать городов русскіх, мови нєт. І починає срати в вже в Києві, Житомирі, Львові, Одесі чи Харкові. Бо свою цивилізаційну місію цей зайвехромосомний “народ-богоносець” бачить саме так – загаджувати світ під свої стандарти.
По морді, по морді грязною тряпкою, в поїзд і на історічєскую родіну…