Парад. Післямова. Про почесні імена
Початок нагороджень підрозділів новими іменами викликав чималий резонанс і, природньо, питань. Ок, відповідати знову нам. Хоча була б логічна прес-конференція з цього приводу. Ну, разом із тим. Отже, щоби розвіяти перші чутки, що поповзли…
1. Те, що Вашої бригади/полка не було на нагородженні 24 серпня 2017 року, не значить, що Ваш підрозділ гірший, аніж ті, кого вже нагородили. Ще раз – УВАГА! – НЕ ВАЖЛИВО ВЖЕ НАГОРОДИЛИ ВАС, НАГОРОДЯТЬ ЧЕРЕЗ МІСЯЦЬ, ЧИ НАСТУПНОГО РОКУ! Усі почесні імена є рівноважливими для української воєнної історії. Саме тому їх і піднімають з минулого.
Підкреслю – те, що нагородили 72-гу, а не нагородили 93-тю, не означає, що 93-тя гірша за 72-гу. Брєд! Ні! Ніхто не міряє і не буде міряти, хто кращий, а хто гірший. Те, що нагородили 72-гу, значить ВИКЛЮЧНО одне – у цієї бригади найоперативніше “зрослося” прізвисько, котрим їх і так називали з подачі ворога – “чорні” та співпадіння, що в історії України вже був “чорний підрозділ” і саме 100 років тому – Чорні Запорожці. Все. Крапка. Вони встигли погодитися на нове ім”я оперативніше за інших.
2. Питають, а чого ж 24-та теж нагороджена, хоча майже не змінила ім’я?
Відповідаємо: того, що 24-та нещодавно спробувала посвяткувати 100-річчя російської дивізії, котра мала назву “залізна”. Тобто сучасний український підрозділ якось рефлексував на історію РОСІЙСЬКОГО , а потім радянського підрозділу. Це погано. Так бути не має і не буде. Крім того, в іменах бригади був повний бардак – суміш Данила Галицького і Бердичева. Такого теж не буде. Ні в кого. Оскільки для наведення ладу слід було просто відкинути усі зайві речі (“Залізна”, “Бердичівська” і так далі), то і вийшло – “Короля Данила”. Чому короля, а не князя? Бо король таки вищий статус, та й чи називав сам себе Данило Романович “Галицьким”? Отож.
3. А “Броди”? Чому не “Бродівська”, як питають деякі спеціалісти?
Відповідаємо: тому що коли мова йтиме про назву, що походитиме від топоніму (місто, село, ріка, гора, яр), то пріоритет буде віддаватися іменнику називного відмінку “Броди”. Це лаконічніше, аніж “Бродівська”. Це ім’я, а не пояснення “чия”. Приклади такого підходу є в Європі, і в історії України також. “Джулія”, “Трідентія”, “Фольгоре”, “Бранденбург”, “Галичина”… і перебирати можна довго.
Тож теоретично у нас можуть з’явитися бригада “Заграва”, полк “Дністер”, бригада “Холодний Яр”. Або ж за рослиною – бригада “Едельвейс”.
Але можуть бути і прикметники, коли назва відповідає на питання “який/яка”. Ну, скажімо стоїть підрозділ в Закарпатті. Як цей регіон називали свого часу? Срібна Земля. Красива назва? Так. 128-ма Срібна бригада красивіше, аніж “Туркестанська”? Так. Ну і логічніше також. Це для прикладу.
4. Так які ж пріоритети, ми заплуталися?
Відповідаємо: пріоритети – це імена. Імена видатних військових та військово-політичних діячів від Святослава Хороброго і до героїв Перших Визвольних Змагань.
Так, цих імен не знає широке коло як вояків, так і пересічних громадян. Ну що ж, погано не знати своєї історії. Бо імена того варті. Їх багато. Імен більше, ніж підрозділів, котрі буде нагороджено. Тобто є певний запас. Є розрахунок, що окрім тих бригад і полків, що проявили себе вже в боях проти російського агресора, з’являться інші, котрі також проявлять себе і будуть гідні нагороди почесним іменем. Імен вистачить.
Але не усім імена видатних людей пасуватимуть. Може статися так, що ппд підрозділу, це населений пункт, звідки родом немає видатного українця, що за військовим профілем пасує для нагородження. Скажімо, стоїть в місті Х танкова бригада, а причетність до населеного пункту мають артилеристи чи льотчики. Що робити? Шукати почесне ім’я серед топонімів, серед назв річок, земель, гір, лісів, або ж (як у випадку із Бродами) назва летовища, котре, своєю чергою має історичний бекграунд.
5. А коли наступні нагородження?
Відповідаємо: скоріш за все, наступна хвиля нагороджених буде на 14 жовтня. Потім 6 грудня. Потім – на 100-річчя українського флоту – 29 квітня 2018. Потім морських піхотинців можна нагородити на сторіччя морпіхів – 23 травня. Потім знову 24 серпня. Зауважте – кожного разу нагородження може відбуватися в свято. Тобто це урочисто. Так, без параду, але урочисто. Хочете швидше? Оперативніше виходьте на контакт із робочою групою, котра працює з даного питання і слухайте аргументи фахівців.
6. А ми хочемо лишити як було! Ні. “Як було” не лишиться. Деімперіалізація, це логічний розвиток декомунізації. Через це пройшли Литва, Польща, Молдова. Маємо пройти і ми.
7. А хто ж там ще в переліку імен? А якщо гетьманів на усіх не вистачить?
Відповідаємо: не ганяйтеся за гетьманами! Для авіації сотник Олександр Єгоров, організатор 1-го Українського авіаційного загону та перший льотчик Повітряного флоту УНР 1917 р. вагоміше, ніж дюжина Хмельницьких!
І таких імен є! Якщо говорити про авіаторів, то їм же генерал-хорунжий Віктор Павленко або винищувач хорунжий Лев Скурський. Якщо брати козаччину і до неї, то: Іван Виговський, Петро Дорошенко, Костянтин Острозький, Кость Гордієнко, Сидір Білий, Антін Головатий, Сулима, Кішка, Вишневецький, Богун, Кривоніс… Про Святослава Хороброго вже згадували, тут навіть можна здогадатися, кому відійде це ім’я. У княжі часи був і Роман Мстиславич, велич майбутню заклав. Для Волині знакова постать.
А що казати про події 100-річної давнини? Полковник Олекса Алмазів, полковник Олександр Удовиченко, генерал-хорунжий Марко Безручко, генерал Михайло Омельянович-Павленко, Всеволод Петрів, один із засновників українського модерного війська полковник Євген Коновалець… і так далі.. далі.. далі.
В підсумку: попросіть Вашого командира, коли прийде на узгодження зі штабу папір про нагородження підрозділу, читати цей папір уважно. Пропозиції не порожня балаканина, а вже продумані і зважені варіанти. Якщо є питання – питайте. Відповіді будуть надані. І не поспішайте. Байдуже нагородять ваш підрозділ зараз, чи через рік. Головне, що це ім’я буде надовго. Воно впливатиме на нову емблему підрозділу. Так, їх також будуть приводити до ладу. Все серйозно і глибинно.
