Ми всі – українці

Serg Marco
Serg Marco

Дивлюся, знову мовний срач настав у фейсбуці. Ой який молодець Остап, він вигнав россійскоязичного зі студії, який молодець. Так, він виступав проти мобілізації під час активних бойових дій 2014 року, але це не має значення, а ось вигнав россійскоязичного – відразу молодець.

Ось що я вам хочу сказати, шановні. Є в нашій країні місце, де немає цих срачів. Це місце називається “Зона АТО”. Там тебе не виженуть з окопу за небажання говорити українською. І на нараді комбат буде слухати всіх, а не лише україномовних. І взагалі там судять за вчинками.

Легко бути україномовним, народившись і живучи у Львові. Це, знаєте, нічого не коштувало цьому Остапу. Він насправді не зробив ніхрена. Будь-який россійскоязичний, який пішов на фронт, захищати свою країну в ЗСУ або добровольчі батальйони, волонтерити або лікувати, на голову вище цього Остапа. На дві голови.

Я – російськомовний. У мене ніколи проблем з цім не виникало ні в моєму улюбленому Буковелі, ні в красивому Львові. Я при спілкуванні зі мною українською мовою так само переходжу на українську. Мені не важко. Але моє оточення – россійскоязичнє, я жив в такому оточенні, мислю і пишу так.

Але, виявляється, у нас россійскоязичні стали людьми другого сорту. Я пам’ятаю одних недоумків, які ділили українців за сортами. Нагадати?

Тому оцінка Остапа і його вчинку, думаю, вам зрозуміла.

Далі.

Романенко. Я не знаю цього блогера.

Але його вчинок так само не підтримую. Тебе попросили говорити мовою твоєї країни, тобі що, важко говорити нею? Не вмієш? Взападло?

Ахереть можна. Я з перехожим переходжу на українську, якщо чую українську мову, тобі важко було перед усією країною українською вести розмову?

Це ганьба, шановний.

Так, виганяти вас за таке не повинні були, але вчинок, м’яко кажучи, негарний. Це наша мова. Так, ви можете балакати вдома російською, німецькою, польською, монгольською, всіма мовами окупантів одночасно. Але повагу до своєї мови ви повинні мати.

Тому, будьте ласкаві, на прохання говорити своєю мовою – говоріть нею. Це правильно.

Якось так. Героїв у цій ситуації і тих, чиєму вчинку я б радив слідувати, я не бачу. Поважайте один одного. Ми всі – українці.

Share
  • VITULIJ VAJA

    Вже скільки говорено-переговорено про те, що наголос на вживанні української в інформаційному просторі держави, має соціальний аспект (війна, засилля москоязичних ЗМІ, друкованого слова тощо), але знаходяться упороті, котрі кожен раз на публіку бажають продемонструвати, як той заєць з мультика : “А нам всё равно,
    А нам всё равно,
    Пусть боимся мы волка и сову.
    Дело есть у нас –
    В самый жуткий час
    Мы волшебную
    Косим трын-траву.”

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial