Що сталося в Батурині?

Дмитро Вовнянко
Дмитро Вовнянко

Хочете історичну загадку? От не складається у мене з відомою Батуринською різаниною 1708 р. Не витанцьовується. Надто багато питань виника.

Що мене бентежить?

Трабл перший. Чисельність сторін. За дослідженнями журналіста Сергія Павленка під Батурин з Меншиковим прийшов контингент у 15-20 тис драгунів і 5 тис піхоти. В чому проблема? Ну наприклад, в тому, що в битві під Лісною, проти швецького корпусу Левенгаупта пацаки виставили всього лише 12800 драгунів, при чому безпосередньо в бою участь взяли лише 5000. Під Полтавою у Петрухи було 18600 кавалерії, зібраної по всій країні. Очевидно, на листопад 1708 р. 20 000 драгунів у Петра просто не було.

Ліворуч – російські солдати часів штурму Батурина. Праворуч – князь Алєксандр Мєньшиков.

Щоправда, цьому казусу існує просте пояснення. У Меншикова могло бути щось так 15 000 кінноти, в разі якщо чималу частину його вершників становили не штатні, а іррегулярні частини – донські, волзькі та яїцькі козаки, плюс – калмики хана Аюки.

Не б’ється також з козацьким військом. Всі джерела називають чисельність гарнізону Батурина у 5-8 тис. людей. Але якщо було справді так – пацакам час хвалитися, що весь козацький контингент, який зберіг вірність гетьману Мазепі, вони вибили в один удар, при чому силами маневреного загону.

Справа ось у чому. Разом з гетьманом Мазепою до шведів приєдналися приблизно 7000 козаків. Конкретно – Миргородського, Прилуцького, Лубенського «територіальних» полків, ще три компанійські полки (наймані, кінні) – Кожуховського, Галагана та Малами, і чотири сердюцькі полки (наймані, піші) – Чечеля, Покотила, Максимовича та Дениса. Разом – приблизно 3500 «городового» козацтва і ще стільки ж – найманців.

Козак-сердюк часів гетьмана Мазепи

Більше Мазепа привести не міг, просто по факту. Його сили були розкидані на просторі від Львова до Дону. Чернігівський, Стародубський та кілька компанійських полків перебували в Литві, Ніженський та Переяславський і два компанійські – під Смоленськом, Полтавський полк – на Дону. Тут варто додати, що водночас зі вступом шведів в Козацький гетьманат, в Україні ще перебували крупні російські сили в Києві (під командою князя Дмітрія Голіцина) та в Галичині (генерала фон дер Гольца). Козацькі полковники в загоні фон дер Гольца (Київський, Гадяцький, Білоцерківський полки) були практично зразу знешкоджені, а біля Києва компанійський полк Танського і білоцерківська залога Бурляя перебігли на бік пацаків – вони були прибічниками ув’язненого Семена Палія і вже бачили його новим гетьманом. Але не склалося.

Звісно, були ще козаки Правобережжя, і там Мазепа провів набір бійців – якусь кількість їх привів чигиринський полковник Мокієвський (думаю, ішлося про 1-2 тисячі). Основну ж масу керовану Самусем, Іскрою, Абазином, тощо, Мазепа особливо з місця і не чіпав, з очевидною причини. Варто було з Правобережжя піти козакам – його б зразу віджали поляки. Проте поповнення Мокієвського погоди не зробило – водночас на бік пацаків перебіг полк Галагана.

Але соррі, навіть російська пропаганда не стверджує ніби розгромила всі сили Мазепи біля Батурина!

Додамо, що 1500 козаків супроводжували гетьмана Мазепу під час його зустрічі з Карлом ХІІ.

Іван Мазепа

Додамо до цього відомий лист Петра І старшині та козакам Прилуцького полку, де цар жахає їх прикладом Батурина. Вибачте, а КОМУ він писав той лист, якщо козаки цього полку у Батурині, типу, загинули? Відомо також, що частина всіх чотирьох сердюцьких полків перебували разом з Мазепою у таборі Карла ХІІ. Про це є свідчення як російської «комісії» так і очевидців – шведів. Тобто – загинули аж ніяк не всі.

Під Полтавою зі шведами перебували до 3000 козаків-мазепцінів (не враховуючи запорожців). Зважуючи на втрати та бігунців (типу Лизогуба, Галагана та Апостола) – не так вже й мало. Ще питання, яке мене постійно турбує – от добре, 3000 були з Мазепою в таборі шведів. А по всій іншій Гетьманщині? Там пацаки гуляли мов у себе вдома, чи їм хтось таки чинив опір, просто ми про це не відаємо? До речі, хороше питання – скільки козаків було здано шведами і зразу ж замордовано біля Переволочної?

Коротше – не витанцьовується в нас 7-8 тисяч залоги Батурина. Навіть 5 000 не витанцьовується. Очевидно – ідеться про значно меншу чисельність.

Трабл два. Розкопки показали – Батурин був добряче укріпленою фортецею. Два рови, вали, бастіони, рови і вежі, забиті глиною, фланкіруючі фільварки. В таких укріпленнях можна було оборонятися довго. Додамо – мазепинці мали очевидну перевагу в артилерії, про гармати у Мешикова відомостей нема (можливо – взагалі не було), а от в Батурині було 40 різних гармат керованих гарматним осавулом Фрідріхом Кенігсеком. Яке співвідношення сил потрібне аби штурмувати укріплені позиції противника? Взагалі – 3 до 1. Якщо співвідношення було 8 тисяч проти 20 то десь подібне ми й маємо. Але тоді і втрати пацаків мусили б становити не менше третини їхніх сил. А втратили вони, за швецькими джерелами, лише 3000 рил – 15%.

Реконструкція укріплень Батурина

Тут звісно, ми згадаємо про зраду прилуцького наказного полковника Івана Носа та сотника Остапа Соломахи, які відкрили пацакам підземний хід до Батурина. Розкопки показали, підземний хід справді був – і не один, а ціла система. Але вибачте, скільки людей зі зброєю можна протягти коридором розміром 2х2 м? Кілька десятків? Сотню?

В часи коли результат більшості битв вирішувала рукопашна, толку з такого удару було небагато – його би просто придушив резерв. Навіть підчас штурмів в ті часи підкопи капали не задля вирити прохід у фортецю, а всього лише аби підкласти вибухівку під стіну і зруйнувати її.

Проте все стає на місця, якщо перевага атакуючих була значно більше за тих, хто оборонявся.

Трабл три. А де власне поділися жертви трагедії? Припустимо, що козаків Мазепи, як не місцевих ховали за містом (це була поширена практика в ті часи), в братській могилі, пізніше зруйнованій пацаками. Припустимо, що й своїх загиблих (3000 рил, між іншим) пацаки так само поховали у братській, і за своїм давнім звичаєм, про неї забули. А як бути з місцевими? Де поділися залишки тих 6-7 тис мирних мешканців, що загинули в процесі різанини? Їхні родичі їх мусили ховати на цвинтарі, а люди в Батурині лишилися – документи фіксують міщан, що продовжували мешкати в розореному місті і в 1723, і в подальші роки.

Тим не менше, розкопки виявили біля 70 осіб, яких можна віднести до жертв трагедії. І все. А де решта? Розіп’яли і пустили униз по Сойму на плотах? Всіх 6000? Ви собі процес створення цих плотів уявляєте? А розміри цього «лісосплаву»? А скільки часу треба було аби 6000 трупів на берег Сойму просто притягти? Десятка два – цілком можливо, а інші? Де вони поділися?

Всі ці питання дають підставу ворогам і корисним ідіотам уже піднімати тезу про ніби міфічність Батуринської різанини. Мовляв – не було ніякої різанини, то все мазепинці, а за ними бандерівці придумали. Це твердження псує лише одна деталь – про саме розправу у Батурині повідомляли чимало тодішніх дипломатів.

Як же співвідноситься одне з другим? Я викладу власну версію подій.

Хто реально обороняв Батурин? Точно відомо про: гарматну команду Кенігека, батуринську сотню Нестеренка та сердюцькі полки Чечеля і Покотила. Всі інші – на рівні припущень, тобто участі в обороні могли й не брати. Якщо так виходимо на приблизну цифру оборонців – 3000 вояків.

На цей гарнізон Меншиков навалив з уп’ятеро більшими силами – від 15000 рил. Співвідношення не віщувало захисникам Батурина нічого гарного – саме тому вони намагалися тягнути з переговорами. Коли ж дійшло до штурму – пацаки застосували свій улюблений прийом, задавили масою. Штурм водночас в кількох місцях оборонці витримати не могли – перший же прорив став би фатальним. Фатальною стала поява пацаків за спинами оборонців з підземного ходу. Перевага в гарматах? У швецькому Нотебургу, вона була іще більшою, проте місто Петрусі здалося, бо коли вас банально мало піхоти, гармати вас не врятують. Тогочасні – з гарантією. Так завддуть противникові відчутних втрат – але не більше того.

Падіння Батурина. Сучасний малюнок.

Далі, частина сердюків, зрозумівши очевидну марність подальшого опору, врятувалася втечею – перепливла Сойм. Разом з ними переправитися через ріку намагалися чимало цивільних, у першу чергу – гетьманські слуги і їхні родини. Саме на березі ріки їх застали пацаки і не мудруючи, піками і багнетами загнали у Сойм. Все інше зробили мороз і холодна вода (зима 1708-1709 рр. була справді стихійним лихом по всій Європі).

Що далі? Кількість жертв Батуринської трагедії лічать за простою формулою – прикидають яка кількість населення могла бути в Батурині на момент штурму, віднімають кількість батуринців, що пережили трагедію. Але цілком можливо що цивільних батуринців не вбивали – їх поробили рабами. Відомо, що петровський маршал Шереметьєв в Прибалтиці розгорнув справжню охоту на людей, в Московію його горлорізи пригнали кілька тисяч швецьких підданих (в тому числі – таку собі Марту Крузе, майбутню царицю Катерину І). Що сталося з цими людьми далі – історія мовчить, але з високою вірогідністю рідного дому ці люди більше не побачили, ставши рабами в маєтках московських дворян. Доказом цієї версії можуть служити листи козаків, до гетьмана Апостола, де через багато років ті скаржилися на свій «полон».

Так само і Меншиков міг зігнати кілька тисяч батуринців, аби зробити їх кріпаками на своїх численних вотчинах. На відміну від шведів, цих людей не шукав би взагалі ніхто.

Решта мешканців – розбіглися і поховалися.

Зробивши все це, пацаки спалили місто і пішли геть – шведи були вже близько. От саме це згарище, з мешканцями, що волали про масові убивства застали козаки Мазепи і шведи Карла. Різня у Батурині швидко стала темою тодішньої інформаційної війни, її згадували у памфлетах і пацаки, і шведи, і мазепинці. Пацаки недвозмістовно погрожували своїм противниками стати «другим Батурином», в разі опору. Шведи і мазепінці наголошували на нелюдському варварстві цієї розправи. Повільно обидва боки збільшили кількість загиблих. Саме цей почули іноземні дипломати. Далі – справа техніки.

Десь так. Як вам?

Share
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial