Чому український безвіз росії поперек горла

Дмитро Вовнянко
Дмитро Вовнянко

Боже, як же вони бісяться через безвіз! До яких глибин вульгарності і чорноротості опускаються!

Не дивно. Їм справді дуже-дуже гірко.

По-перше, нас демонстративно зробили “білими людьми”, давши зрозуміти їм: “Не гідні!”

По-друге, до війни і так кількість осіб, що емігрували до України з Білорусі та Росії перебільшував потік еміграції у протилежний бік, тепер – посилиться ще значніше.

По-третє, українське громадянство стає нечувано цінним. Тричі подумає українець, перш ніж брати громадянство, яке безвізу не дає. А от бажаючих долучитися до громадянства українського явно побільшає, серед білорусів – як годиться.

По-четверте, гарно усвідомлюють – не зараз, так через 10 років українська молодь їздитиме до Варшави, Праги і Стокгольма просто на вихідні до друзів. Так само як я свого часу їздив із Запоріжжя до Харкова і Дніпра.

Наші громадяни спілкуватимуться з європейцями. Дивитимуться – як у них? Розумітимуть що у нас справді не так, а де ми ставимо перед своїми урядами зависокі вимоги. Пожвавляться контакти у бізнесменів. Встановляться особисті стосунки між людьми. Що вони цьому протиставлять? “Асобую духовнасть?”

По-п’яте, нарешті. Українці отримали вибір. Українці можуть дивитися, порівнювати і обирати, куди вони хочуть? З ким товаришувати і співіснувати? З тими хто виробляє БМВ, Дольче Габана і Канді? Чи з тими, хто виробляє баржі “Адя Кузя” і серіал “Інтерни”?

А вони дуже не люблять коли їх з кимось порівнюють. Ніколи не любили.

Share
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial