Самопоміч і більшовизм

Результати більшовизму в Україні – відомі. Роздушена у 1919 р. незалежність. Ліквідація Отаманщини з усіма притаманними їй ефектами, як-то тортури, розстріли, ґвалт, грабунки, тощо. Голодомор, протягом якого мільйони українців померли просто тому, що не було чого їсти. Ліквідація УПА, з усіма притаманними (дивися про Отаманщину). Розкрадений газ Дашавського родовища і Чорнобиль.

А з чого все починалося? А починалося все з дуже гарненьких гасел і намірів. З принципу «всі люди створені рівними, але багатії їх обікрали». З «земля – селянам» (в країні де головна позиція експорту – збіжжя). З «експрапрііруй експропріатаров». Коротше, з шаріковського «все відняти і поділити на всіх порівну». «Па справєдлівасті», тобто.

Що правда, з оговіркою. «На всіх порівну» це означає відібрати на користь держави, а оскільки держава – народна, то отак і буде «все навкруги колгоспне, все навкруги – моє».

Звісно, в реальності так не було ніколи. Всі байки про «державне – значить народне», розбиваються о просту реальність – справді твоїм може бути лише те, що ти сам можеш купити і продати. Все інше – не твоє. От велосипедом я в часи совка володів. А Запоріжсталлю – ні. Не міг я продати свою частку Запоріжсталлі, нею розпоряджалася державна бюрократія, вельми зацікавлена у саме такому станові речей.

Іншими словами те, на що купилися маси лохів, як на ідею «держави де все буде народне», виродилося в систему правлячої бюрократії, яка сама, як феодали в Середньовіччі, почала створювати династії, клани, групи інтересів…

Тридцяти років не минуло, як держава «де все по справедливості» перетворила своїх громадян на кріпаків – колгоспників та робочих й ІТРівців які не могли змінити роботу за власним бажанням.

Пригадуєте такий факт?

А тепер – цитата з інтерв’ю нардепа парламентської фракції «Самопоміч» Костянтина «Семена Семенченко» Грішина (мовою якою користується нардеп): «Следующий этап будет более широкий, чем блокада… Наша первая задача – вернуть в госсобственность предприятия Ахметова и других олигархов, где они не выполняют инвестобязательств». І ще: «Мы его (предприятие) заберем. Просто заберем физически. Заставим правительство забрать его в госсобственность». Мова про Бурштинську ТЕЦ.

Зрозуміли? Які на фіг закони? Які судові процедури? Яке право власності? Хлопці сказали – забрати, значить треба забирати. Бо так хочуть революційні маси… вибачте, громадянське суспільство. Бо буржуї грабують наро… вибачте олігархи не виконують зобов’язань – ми так вирішили.

Експрапрііруй!…

Я оце пригадую, що коли «Самопоміч» йшла до парламенту, вона позиціонувала себе як молода європейська сила. І от тепер я доклепати не можу, як європейська сила, що за її словами «сповідує принципи християнської демократії» може почати говорити суто більшовицькими категоріями? Вона не в курсі, що в Європі право власності – понад усе? Вони не в курсі європейського принципу панування закону і права? А що вона заговорить, якщо не дай Бог стане владою?

Не знаю.

Зате знаю інше. Знаю чим закінчуються отакі гасла, рівня «дядечка Леніна». Коли я працював над романом «Заколот проти Петлюри» мене до глибини душі вразила одна ситуація. У грудні 1918 р. у більшовицькому Білгороді люди продавали сімейні цінності… ні, не за крайку хліба навіть. За в’язанку дров – аби не замерзнути. А в той самий час в українському Харкові, де не було проблем а ні з опаленням, ані з харчами, за більшовицькі гроші одне за одним спалахували мітинги за «Владу рад», за «Фабрики – робочим» і за «Вічний союз з більшовицькою Росією».

Мені от, досі цікаво. Якби тоді українські військові всі ті мітинги просто з кулеметів порізали – був би Голодомор, чи ні?