Про перейменування проспекту Ватутіна на проспект Романа Шухевича

Підтримую повністю і категорично.

1. Ватутін – не українець. Він комуніст і більшовицький воєначальник. Воював м’ясом. На 41-й рік Ватутін – перший заступник начальника Генштабу РККА, тобто Жукова. За катастрофу 41-го його провина – не менша за жуківську. Штурм Ватутіним Києва – то просто апокаліпсис.

2. Шухевич – українець і людина яка все життя боролася за звільнення України. Так, як підпільник терорист – не гірше за бійців ІРА в 19-му ст. Як керівник повстанської армії – не гірше за французських макі. Вибачте, нагоди боротися як члену парламентської опозиції йому не надали ані Польща з їхнім осадництвом, пацифікацією, полонізацією і Березою Катуською, ані совок зі сталінізмом.

Чиїм ім’ям у незалежній Україні мусить називатися проспект у столиці?

Що? Служив у німців? Було. З вельми оригінальною присягою – “на вірність українському народу”.

Ви знаєте, а Вашингтон служив англійцям. А Маннергейм – Російській імперії. А генерали Омелянович-Павленко і Петрів – колишні російські офіцери. А Джохар Дудаєв – колишній радянський генерал і член компартії. А половина міністрів Аденауера – колишні наци. І?

Польща образиться? Буває. Мене от теж ображає виславлення в Польщі Армії Крайової, яка різала українців на Волині і на відміну від УПА з нацистами співпрацювала. Правда-правда – факти співпраці АК і гітлерівських структур встановив суд у Литві. А ще мене збурює героїзація в Ізраілі організації Лехі, яка теж співпрацювала з гітлерівцями. Тільки я в справи Польщі і Ізраіля не лізу – я в Україні живу.

Існують речі принципові. Це тільки зрадник – зрадник для всіх, герой – герой завжди лише для своїх. Шухевич для українців герой.

І не цікавить.