Франція. Результати виборів. За півкроку від прірви

Mason Lemberg

Чому вибори у Франції важливі для нас

Без Франції об’єднана Європа не можлива. Відтак, не можливі всі ті речі, які стримували агресію Росії проти України: санкції, можливість тиснути на Хла з допомогою переговорів в “нормандському форматі”, не можливий безвіз, Шенген, асоціація і т.д.

Стартові позиції кандидатів

В Франції є дві основні партії: республіканці і соціалісти. Кандидатами в президенти від цих партій стають завдяки внутрішньопартійним виборам серед прихильників партій, які проходять в 2 тури по всій Франції. Всі попередні президенти представляли котрусь з цих партій.

До сих пір вважалось, що праймеріз республіканців і соціалістів визначають майбутнього президента Франції. Вважали раніше, до цих виборів. Адже ще рік тому рейтинги Ле Пен сягали більш ніж 30% і Ле Пен була найвірогіднішим президентом Франції. Зокрема, згідно даних соцопитувань, вона перемагала кожного з найвірогідніших суперників від найбільших партій. Ними вважались Саркозі і Олланд.

Ситуація трохи покращилась, коли ближче до початку виборів, коли на політичну сцену почали виходити нові гравці, зокрема кандидат від республіканців Жюппе. Тоді в Європи з’явились шанси на те, що Президентом Франції стане хтось адекватний і незалежний від Кремля. Але на праймеріз республіканців Жюппе (як і Саркозі) несподівано з розгромним рахунком програв Фійону.

В той же час на “лівому фланзі” все було дуже погано. Рейтинги Олланда обвалились й так з мінімального рівня і стало зрозуміло, що Олланд шансів не має. Ситуацію погіршувало і те, що ніхто з соціалістів не мав достатньої підтримки в свого електорату: ні прем’єр Вальс, ні інші кандидати.

Таким чином, передвиборна кампанія у Франції почалась просто прекрасно для Хла. Кандидатом від республіканців став його особистий друг Фійон, на другому місці йшла залежна від нього Ле Пен і цю компанію підстраховував комуніст Меленшон. В той час коли в таборі соціалістів відбувалася повна смута, а незалежний кандидат Макрон, який відколовся від соціалістів, плентався на 4-му місці з 13% і ніхто не розглядав його шанси серйозно.

В 2017 рік кандидати ввійшли в такій послідовності: На 1-му місці Фійон з 27%, на 2-му – Ле Пен з 25%, на 3-му місці комуніст Меленшон з 14%, Макрон з 14% на 4 місці, а кандидат від соціалістів мав визначитися в кінці січня.

Ним став Амон, який в праймеріз соціалістів переміг прем’єра Вальса і попередника Макрона на посту міністра економіки Монтебура. Цей фактор став одною з причин росту рейтингів Макрона. Справа в тому, що як і у кожній великій партії є свої течії. Є такі і в соціалістів і в республіканців Франції. Амон був представником крайньої лівої течії в соціалістичній партії. Таким чином, частина електорату соціалістів, що не підтримувала аж таке лівацтво, стала прихильниками Макрона.

Основні кандидати і їх програми

1. Фійон

Як і Амон, який став кандидатом в президенти Франції, будучи представником крайньої лівої течії в соціалістичній партії, Фійон став кандидатом в президенти Франції будучи представником крайньої правої течії в республіканській партії.

Причому, Фійон – це реальний правий кандидат, з правою ідеологією, якої він дотримувався. Не так як у нас оті всі маскарадні клоуни які в камуфляжах ходять маршами мирними містами, вигукують “Україна понад усе!”, а потім проголошують комуністичні гасла про “Держава має дати” і “Дайош дешеві тарифи на газ і землю народу”.

Фійон – це політик зі справжньою правою ідеологією, з ідеологією міцної держави, для будівництва якої треба пожертвувати соціальними преференціями, отримавши дивіденди згодом, коли пройдуть глибокі економічні реформи і країна стане сильною економічно.

Але в Фійона були 3 серйозні мінуси:

  1. Його світоглядна і політична позиція “Франція понад усе” була доволі антизахідною, антиамериканською, антинатівською і антиєвропейською. Тобто, нічого хорошого для ЄС, НАТО, України прихід до влади Фійона не віщував. Однак, скоріш за все, трагедією б не закінчився.
  2. Концепцію “Франція понад усе” і, відповідно, скептичність Фійона в питаннях участі в різних блоках, можна було б зрозуміти, якщо б не дивна позиція Фійона по відношенню до росії, Сирії, асада і т.д. Тобто, скептично ставлячись до блоковості з англо-саксами, він вважав можливим блоковість і спільні дії з росією і навіть з асадом, вважаючи такі дії захистом християнського світу.
  3. Особиста дружба з Хлом. Я думаю, особиста дружба не переходила рамки дружби і Фійон не був лялькою Хла. Одначе, це не надто приємний для нас фактор, зважаючи на Нормандський формат і т.д.

Незважаючи на це все, вважаю Фійона патріотом своєї країни, а не якоюсь маріонеткою Хла. Що доводить його миттєве рішення підтримати у другому турі Макрона заради Франції.

2. Ле Пен

Про те, що Ле Пен називають крайньою правою представницею французького націоналізму знають всі. Як і всі знають, що вона проти ЄС, проти Шенгену, за кордони, проти мігрантів, проти НАТО, за Хла і його гроші. А також вона за визнання Криму російським і т.д. Тут я повторюватись не буду.

Скажу про інше: “крайня правість” Ле Пен, схоже, заключається тільки в тому, щоб зруйнувати інтеграційні процеси Франції з ЄС/НАТО. Економічна програма Ле Пен – це типова комуністично-популістична дурня рівня Юлії Володимирівни.

Попри те, що ця типова лівацько-популістична дурня в купі з агресією і “арійством” знаходить свого споживача. Одначе однозначність тверджень, залежність від Хла, тупість і агресивність Ле Пен мають досить серйозний спротив в суспільстві, що достатньо серйозно обмежує електоральне поле Ле Пен.

3. Меленшон

На відміну від тупої і агресивної Ле Пен, Меленшон – це був справжній ворог ЄС, НАТО і всього західного. І саме він мав всі шанси зруйнувати Європу, якщо б він пройшов в другий тур.

Пояснюю чому на простих прикладах:

  • Ле Пен каже: “Зруйнуємо ЄС, побудуємо кордони”. Меленшон каже: “Нам не подобається ЄС, в нас купа питань до ЄС і якщо ЄС не зміниться, то ми будемо ініціювати вихід з ЄС”.
  • Ле Пен каже: “Вийдемо негайно з НАТО”. Меленшон каже: “Ми проти розширення НАТО на схід, бо це суперечить інтересам росії, якщо ні, то ми вийдемо з НАТО”.
  • Ле Пен каже: “Крим – російський”. Меленшон каже: “Я не знаю чий Крим. Треба скликати конференцію по територіях і вирішити як ділити території в Європі.  Я ж бачу звязок Криму з Росією”
  • Під час теледебатів Меленшон засудив хімічну атаку асада, але основна частина спітчу була витрачена не на засудження дій асада, а на критику Трампа, який не мав право вирішувати куди наносити військові удари і не мав право вторгатись на суверенну територію.

Меленшон був ворогом замаскованим. Ідейний комуніст, розумний, добрий оратор, він вдало маніпулював масами:

  • Чи виконало би ЄС вимоги ідейного комуніста? – Ні! Але зараз електорат на це купився, бо думка Меленшона співзвучна з їхньою. Він не каже про вихід, а про необхідність реформи ЄС.
  • Чи виконало б НАТО вимоги Меленшона щодо розширення на схід, чи залишило б напризволяще країни Балтії? – Ні! Але зараз електорат на це купився, бо їм, в далекій Франції немає діла до якогось розширення НАТО на якийсь схід.
  • Аналогічно, ідея “скликання конференції, яка б вирішила проблеми спірних територій” теж звучить доволі демократично і правильно, навідміну від однозначностей мракобісся Ле Пен. Тільки от проблема… що ця ідея не буде реалізована ніколи. Та й кому це буде потрібно після того, як електорат віддасть свої голоси?
  • Так само у прикладі з засудженням асада. Асада він нібито засудив і Трампа нібито по ділу критикував. Але по факту – він говорив майже те ж саме, що говорила вся російська пропагандистська машина.

Таким чином, я вважаю, що саме Меленшон, а не Ле Пен, був найбільшою загрозою Європи і всього цивілізованого світу на виборах у Франції. Бо:

  1. Він не мав такого негативу як Ле Пен
  2. ВСІ його тези щодо ЄС, НАТО, путіна, росії, асада були співзвучні з тезами Ле Пен
  3. Він чудовий оратор і добре вміє керувати аудиторією
  4. Він прекрасний маніпулятор
  5. Він ідейний антизахідник і комуніст
  6. Проти нього не було компромату, навідміну від Ле Пен
  7. Темпи і географія росту електоральної підтримки дозволяли говорити, що він би переміг Макрона, вийшовши в 2-й тур. Про це далі.

4. Макрон

На початку 2017 Макрон був на 4-му місці за популярністю після Фійона, Ле Пен і Меленшона.

Лідерство Макрона по результатах 1-го туру виборів – це великою мірою збіг (або не збіг, дякувати Олланду) багатьох факторів, основні з яких:

  1. Перемога крайньо лівого Амона на праймеріз соціалістичної партії Франції. Як наслідок, більш поміркований електорат соціалістів перейшов до Макрона
  2. Центрист Байру зняв свою кандидатуру з виборів на користь Макрона
  3. Корупційний скандал з Фійоном (о, да! Там теж є корупція), в результаті якого Фійон з лідера передвиборчої кампанії не вийшов навіть в другий тур.

5. Амон

Амона (кандидата від правлячої соціалістичної партії) важко характеризувати інакше, ніж він дав характеристику сам собі у діалозі з Меленшоном: “Мене відрізняє від вас те, що я не вважаю правильним рівняння на Кремль”.

І дійсно, програмно “соціалізм” Амона мало чим відрізнявся від комунізму Меланшона. Одначе Амон був за ЄС, проти Хла. І від Меленшона його відрізняло більше ніж рівняння останнього на Кремль. Він був на голову нижче Меланшона в плані ораторських здібностей і вміння управляти людьми.

“Небезпечні віражі”

На початку 2017 року все виглядало достатньо трагічно для ЄС, майже без шансів на адекватний результат виборів у Франції. І так само все виглядало дуже добре для Хла.

Одначе, в лютому-березні пройшли серйозні зміни, які описані вище і Макрон вирвався в лідери, обійшовши Фійона, але поступаючись Ле Пен. Але така ситуація тривала не довго. Рівно до передвиборних теледебатів у Франції, які дуже змінили розклад сил.

В першому турі передвиборних теледебатів брали участь 5 основних кандидатів і привели вони до того, що Меленшон обійшов Амона по рівню підтримки за рахунок цільової аудиторії Амона.

А от другий тур теледебатів 04.04.2017 дуже сильно вплинув на розклад сил і змусив понервуватися всіх кандидатів. Прекрасний оратор і добрий маніпулятор Меленшон виглядав на голову вище всіх інших кандидатів. Складності ситуації для Макрона і Амона додало й то, що на теледебатах були присутні всі 11 кандидатів, включно з маргіналами, які не претендували і на 1% голосів. Але тут вони могли заявити свою “позицію” і дивним чином позиція всіх цих маргіналів була антиєвропейська. Тобто, вийшов такий собі балаган, в якому всі накинулись на Макрона і Амона. А “преєводітєлєм” цих маргіналів був Меленшон.

Як наслідок рейтинг комуніста Меленшона, який дуже маніпулятивно розставляв акценкти на проблемних точках, зріс з 10-11% до 20% і Меленшон став претендентом на 2-й тур, а всі інші кандидати, крім правого Фійона втратили підтримку. Меленшон “віджирав” голоси в усіх – і в ідеологічного конкурента Амона, і в Макрона, і навіть в Ле Пен, пропонуючи те ж саме, що й вона, але менш агресивними методами.

Таким чином, 2 останні тижні перед виборами, змусили багатьох похвилюватися через аномальний ріст рейтингів Меленшона. І, як виявилося, не даремно…

Результати виборів

Результати першого туру виборів президента Франції у відсотках:

Результати першого туру виборів президента Франції в голосах (тис. чол):

Як бачимо, переживати через Меленшона було чого. Він хоч і закінчив кампанію на 4-му місці, до того, щоб вийти в фінальний раунд йому не вистачало не мало не багато 1,73% голосів виборців, або ж 620 тис. голосів. При тому, що він набрав 7 млн. голосів. Не вистачило зовсім не багато, всього додати 9% з того, що він набрав.

І тоді, з великою долею ймовірності, комуніст Меленшон поставив би крапку в існуванні об’єднаної Європи, перемігши в другому турі Макрона. Чому я думаю, що він би переміг Макрона?

  • Хоч результати опитувань, проведених до першого туру виборів, і віддавали перевагу Макрону над Меленшоном в 2-му турі з різницею приблизно 10%, останнє передвиборне двотижневе зростання Меленшона, заставляло сумніватися в тому, що ця різниця збережеться. Адже завдяки маніпулятивним гаслам “Змусимо ЄС нас поважати і змінити правила” (не вийти з ЄС і побудувати кордони, як кричить Ле Пен), комуніст Меленшон здобув прихильність не тільки свого звичного електорату, який становить 10-11%, а й частини електорату соціалістів, проєвропейськи налаштованого електорату, який хоче змінити правила в ЄС, хоче щоб ЄС більше поважав Францію і рахувався з нею. Це доводять порівняння результатів виборів в 2012 і 2017 роках.

Як бачимо, найбільшим медійним переможцем першого туру виборів є Меленшон, який всього за місяць зі звичних для нього 11% = 4 млн. голосів зумів набрати ще майже стільки, забравши голоси в проєвропейськи (але критично) налаштованої частини електорату соціалістів.

Розпіарена на терактах Ле Пен, після всіх терактів, змогла збільшити свою підтримку у порівнянні з 2012 роком всього на 1,2 млн. голосів, що менше ніж 20%.

То при при одинакових цілях Мелешшона і Ле Пен, кого більше мала остерігатися Європа?

  • Основною перевагою Меленшона у порівнянні з Ле Пен у другому турі виборів було б те, що Меленшон грав на території соціалістів і відбирав голоси в Макрона на його територіях, чого не може зробити Ле Пен. Про що яскраво свідчить ось це порівняння

Як бачимо, на першій карті (перших місць) червоного (Меленшона) не так вже й багато. Але на другій карті (других місць) червоного не менше ніж жовтого (Макрона) і червоне там, де знаходяться твердині Макрона, червоне там, де голосували за Ле Пен. Тобто, Меленшон “з’їдав” Макрона і на його територіях і на територіях де вигравала Ле Пен. І кому би перейшли голоси Ле Пен, якщо б вона не вийшла в 2-й тур… я не впевнений, що Макрону…

А Ле Пен того, що міг зробити Меленшон, зробити не може. На територіях соціалістів вона слабка.

  • І найбільша трагедія Франції в тому, що на ці байки Меленшона купилися жителі найбільш розвинутих територій країни, найбільших міст Франції, твердинь Макрона в другому турі.

Ось порівняння результатів виборів в 2012 і 2017 роках по Парижу і його передмістях

Як бачимо в Парижі і передмістях, Ле Пен шансів не має ніяких, в самому Парижі взагалі. Але Меленшон (хитрий Ле Пен) всього на 1/4 голосів поступився Макрону в першому турі і зовсім не відомо як би проголосував Париж в другому турі, зважаючи на те, що в першому турі найбільше передмістя Парижа (Сен Сент Дені), в якому на минулих виборах з великою перевагою виграв Олланд, з великою перевагою проголосувало за Меленшона.

А ось так проголосувало друге місто Франції – Марсель, де вибори у першому турі виграв… Меленшон.

Ці дані і порівняння дають можливість не безпідставно говорити, що хитра версія Ле Пен, мала всі шанси виграти вибори у Франції, якщо б пройшов у другий тур.

Тому, можна стверджувати, що минулих вихідних Франція і Європа була всього за 620 тис. голосів від прірви.