Редути – здобули!

Не гарно наче, цітувати себе самого, але доведеться. Допис від 7 березня. Під час отої дуркуватої блокади.

“Протягом місяця-двух на передку станеться чергове загострення, при чому ітиметься не про обміни ударами калібру до 152 мм, а про повноцінні ударні штурми наших позицій. Хвилями. Перекатами. По 7-8 атак на день….

…Розумієте, див – не буває. Єдина причина чому наразі сепари здатні виключно на бої місцевого значення – брак людей. Зброї з «воєнторгу» їм не бракує – але зброя не воює сама. «Північний вітер» з певних причин до них не дме, а власних ресурсів вистачає тільки на оборону – з натяжкою. Але зараз вони отримують численне поповнення – з числа працівників підприємств, що зупиняються через «націоналізацію» їх терористами. Ага, тих самих що минулого року кували 32 000 000 000 грн для бюджету України…”

Саме це й сталося. Протягом останього місяця я одне за одним читав повідомлення про те, що на окупованих теренах заморозили завод такий-то, тимчасово зупинили комбінат такий-то…

Це означає що згаданим заводам і комбінатам – амба. Отак заморожені заводи у Запоріжжі, у 90-х через три-чотири місяці вже працювати не могли – покрадено було все. А в ДиРи… За тамтешніх злиднів…

А могли б працювати… Бюджет України наповнювати… Якби не дебільна блокада.

На теренах ДиРи зараз багато-багато безробітних мужиків. Які просто сидять вдома. Їх і підгрібуть на збори.

Не факт, що їх зразу ж кинуть у бій – можливо це спроба поповнити свої лави безробітними, рекрутувавши їх прямо під час зборів. Можливо після цих зборів мужиків розпустять по домівках – аби на наступні збори прийшли всі разом із “хворими”, та тими що стрімко поїхали до родичів. І саме тоді почнеться рок-н-ролл.

Але факт очевидний – процес іде.

Тож коли на фронті станеться справжній кривавий треш – не забудьте подякувати блокаддурикам. Це – їхня повномірна заслуга.

Редути – здобули.