Про афрооптимістську антикорупцію

Переглянув новини за день і бачу як соколи григоришина, оці афрооптимісти разом з особинами, які боряться за медіагігієну, намагаються влаштувати істерику на тему призначення аудитора НАБУ.

Виходить в них не дуже. Б’ються в припадках від постів і лайків одне одного, в той час коли більшість явно не може зрозуміти а що ж такого страшного в призначенні цих іноземців…

Прикол ще й в тому, що ці особини самі створили міфи про “непідкупних іноземних спеціалістів”, про “на Заході нема корупції”, а тепер без жодних пруфів на самих істериках намагаються довести зворотнє: що британські і американські фахівці наскрізь корумповані.

А сумна іронія полягає в тому, що отакі дії григоришинських соколів – це і є та корупція в рафінованому вигляді.

Бо ж корупція, нагадаю, це не тільки хабарництво, це достатньо широке поняття, яке включає в себе все, починаючи від кумівства, лобіювання, перешкоджання і закінчуючи хабарництвом, рейдерством і т.д

І в цьому випадку ми маємо очевидну спробу з допомогою медійної істерики, пролобіювати недопущення певних людей до здійснення аудиту над НАБУ, для того, щоб НАБУ й далі могло робити все що заманеться.

А єдиним мотивом недопущення цих людей (окрім істерик) є те, що кандидати на роль аудиторів не подобаються цілком окресленій групі чиновників, які контролюють НАБУ. Що це як не корупція, панове?

Найдивніше, найсумніше, найіронічніше в цій всій історії те, що ота група чиновників, які намагаються протистояти затвердженню аудитора НАБУ, яка знищила репутацію незалежного антикорупційного органа власною корупцією, намагається визначити ще й правильного аудитора, який їм підходить.

Отакий він “антикорупційний” світ: коли спільники підозрюваного у вбивстві судді, яких суддя відмазав за згвалтування, намагаються не допустити суду над суддею (бо суддя чесний, вони точно знають), або ще краще призначити суддею свого подєльника.