Криве рило? Це – не карикатура, це – дзеркало.

Помріємо. Уявіть, що на Інгурську ГЕС – не саму, а наприклад якусь з трансформаторних чи розподільних станцій (чи що у них там, у високовольтників) в часи президентства Міхо Саакашвілі захопили грузинські патріотиТМ. І що заявили ті патріоти: «Досить платити терористам!» почали одне за одним вимикати рубильники повільно загрожуючи…

Знаєте, що таке Інгурська ГЕС? А це така гідроелектростанція, розташована в окупованій Москвою Абхазії, з якої Грузія ще досі бере електроенергію – 70% електроенергії спожитої Грузією.

А Абхазія – це така окупована територія, з якої у 2008 році російські війська і банди терористів (фінансовані в тому числі з прибутків від продажу електрики грузинам) нанесли удар по Грузії і поставили під загрозу столицю Грузії – Тбілісі, і ледь не вийшли на тили грузинського угрупування, що воювало у Південній Осетії. А Міхо Саакашвілі – це такий чувак, який мав десять років (два президентські терміни) на вирішення цієї проблеми, але палець о палець не вдарив аби вирішити проблему в Грузії, натомість тепер захоплено просторікує про те, як огидно щось купляти на українських окупованих теренах українцям в Україні. Ба-більше. В Грузії ще й енергетичні компанії дали приватизувати росіянам – саме за президентства Міхо. Забули?

Так от уявімо, що істинні грузинські патріотиТМ, збурені високими грузинськими тарифами, урізаною Міхо соціалкою та фактом купівлі електроенергії у російських маріонеток та терористів, захопили підприємство з розподілення електрики і почали грати «Крейцерову сонату» на рубильниках. Уявили?

Я НЕ запитую, з якою швидкістю саакашвілівський спецназ приклав би тих грузинських патріотівТМ рилом об бетон – Міхо цілі опозиційні мітинги кийками та сльозогінкою розганяв.
Я НЕ запитую скільки діючих інформресурсів ризикнули б назвати це прикладання «кривавою розплатою злочинної влади над істинними патріотами» – після гіркою долі каналу «Імеді», закритого Саакашвілі із захопленням спецназом приміщень, очевидно – не ризикнув би жоден.
Я НЕ запитую з якою швидкість просаакашвілівські канали назвали б тих патрітівТМ наймитами Москви, провокаторами і посібниками терористів – це очевидно.
Я НЕ запитую з яким натхнення привезена з Москви Юлечка Латиніна натхненно проспівала б на «Ехє Москви» про зухвалу провокацію російських спецслужб, зірвану героїчною грузинською спецурою видатного реформатора Саакашвілі – їй не звикати.
Я навіть НЕ запитую з якою швидкістю мульку від Юлечки Ладиніної слово в слово і інтонація в інтонацію, переказали б патріотиТМ українські – навіть придихи повторили б.

Мене цікавить інше. З якою швидкістю українські патріотиТМ, повторюючи знову й знову байку про «зухвалу провокацію російських спецслужб зірваною героїчною грузинською спецурою видатного реформатора Саакашвілі», все те саме зроблене спецназом СБУ з блокувальниками вугільних потягів на залізниці з ОРДЛО назвали б як раз таки «кривавою розплатою злочинної влади над істинними патріотами», і полізли б на захист блокувальників за закликами того самого Міхо Саакашвілі?

Дзеркало поставили, і рило там криве. Українці можуть скільки завгодно вбиратися у вишиванки та віночки. Скільки завгодно можуть розповідати про садки вишневі коло хати і причаровувати гостей чарівним співом. Можуть косити під європейців. Але кожен отакий конфлікт знову й знову витягує з нас потворне нутро нації «збудованої на театрі», за висловом гетьмана Скоропадського. Нації випендрьожників та показушників, для якої гарненька поза важливіша ніж практична суть.

Заявити «ми з терористами не торгуємо» важливіше, ніж отримувати з терористів гроші на погибель тих самих терористів.

Нації представники якої настільки не довіряють одне одному, що готові вірити будь-якому пройдисвітові і йти за будь-яким аферистом – аби тільки знайшовся той співун, який назве того афериста великим і мудрим. Своїм вірити не можна – свої зрозуміли, а отже обдурять. Мазепа – огидний, бо пан, бо залишив колишніх, бо гнобить патріотів, бо…

А от Петро І! Він гарний! Він бояр карає! Він флот будує! Він вікно в Європу рубає! Самі аж московські «Відомості» і «Краківська газета» про те пишуть!

Які-такі пошматований Батурин, спалена Січ, випалена під пень Полтавщина, катівня в Лебедині, батоги Таємної канцелярії та льохи Петропавлівки та Шлісебургу? Тодішня Латиніна про це нічого не писала!

Знайомо?

Мені відверто навіть чхати на ту блокаду, чому бути – того не оминути. Мені до сказу боляче за те, що знову й знову кожна нова кризова ситуація знову витягує назовні дріб’язкову випендрьожність українців, і знову доводить – Європа тут буде не скоро. Європа – практична, прагматична і коли треба цинічна до сказу – хто знає історію Європи, той в курсі. Це – не про нас, у нас понад усе – гарненька поза.

Ну, хто найбільше за все цінує гарненьку позу – в позі і опиняється. Щоправда не в тій, про яку мріяв. Вся історія України – свідок.

Криве рило? Нема чого відвертатися. Це – не карикатура, це – дзеркало.