Про політичну волю і модернізацію

Зараз читаю Брікнера “Історію Петра Великого” і водночас – заголовки на УП. Про політичну волю… Про необхідність модернізації держави…

Прикольно! Тут – історія “модернізації” у стислі терміни, а там – чуваки які за модернізацією сумують.

От був би я олігархом або паном великим, їй Богу зняв би фільм, щось типу “Ми з майбутнього”, де український журналіст-всепропадла якому “правителя з політичною волею” бракує потрапляє… на будівництво Осударевої дороги. Класно? Карельські болота, сирість – а тут чуваки під батогами прокладають дорогу надстаханівськими темпами за допомогою одних лише сокир. Прикиньте, гвардія Петрухи під Нотебургом втратила 200 рил, а на будівництві Осударевой дороги, до цього самого Нотебургу – 1500.

Слабо?

Шведи у Північну війну втратили 25 тисяч убитими і біля 100 тисяч померлими від голоду, обморожень, хвороб, тощо. Російська армія за швецькими джерелами тільки убитими втратила не менше 100 тисяч. Скільки солдат загинуло від усіх інших причин, а скільки холоп’єв на будівництвах Архангельської та Воронезької верфів, Петербургу, Кронштадту, вже згаданих доріг і ще багато чого – прикиньте самі.

Зате – політична воля!…

Скажете Петруха натомість вирвав Московію вперед? Точно! Кожному холопу, лупцюючи його канчуками, наглядач ревів “Що падла, прогресу не хочеш?”

От і уявіть, побудує такий журналіст Осудареву дорогу і клац – він знову у нас. А тут мітинги під гаслами “Чиновник посади трьох друзів” “Давити без суду” “Дайош владу з політичною волею”.

З допитливості цікаво, скільки таких активістів порве на друзки такий екс-всепропадла після ТАКОГО сеансу перебування під правителем з політичною волею?