Що у нас замість журналістики

Що ж маємо ми, у нашій країні?

Ми маємо неосвічених заангажованих дурнів (дуже часто з психічними відхиленнями), які абсолютно не володіють фактами, не розуміють процесів, не знають законів.

Замість доносити до суспільства, роз’яснювати суспільству основні процеси в державі (в тому числі, проблеми), ці неосвічені заангажовані дурні доносять істерики. Включіть телевізор, відкрийте будь-яку стрічку новин. Там нема фактів… там істерики, гучні заголовки… і позиція кремля, олігархів.

Замість доносити до влади суспільні потреби, ці заангажовані дурні в своїх ЗМІ лобіюють свої шкурні питання.

А потім нормальні люди дивуються, як так вийшло, що 2 роки ЗМІ генерують для суспільства “антикорупційну” істерію, але ніхто не хоче боротися з корупцією на митниці і в податковій (99,9% “антикорупціонерів” без гугла не назвуть прізвища керівників митниці і податкової, які забезпечують 90% доходів бюджету (півтрильйона гривень)), зате 1-й рік “антикорупційної боротьби” нам розказували про двох засцяних клоунів, які найшли діамантових прокурорів (але й там не могли не нафейлити), а 2-й рік нам показують перформанси з трусами і унітазами.

Таким чином, приходимо до висновку, що в нашій країні, замість журналістики, замість містка між владою і суспільством (який дуже необхідний і владі і суспільству), ми маємо вигрібну яму, у порівнянні з якою, як не особливо ефективна влада, так і інфантильне суспільство виглядають твердинями.

Тому і смішно і сумно спостерігати за тим, коли з цієї вигрібної ями в черговий раз винирює якась голова, і випльовуючи з рота речовину з вигрібної ями, ізрікає щось сакраментальне, на кшталт:
“Г-н президент, общество ждет вашего личного раскаяния.”