Про що мовчить ФБ, або де сьогодні справжня перемога

Не знаю, чи це у мене така специфічна аудиторія, чи взагалі ФБ якось не помітив сьогоднішніх рішень Уряду у сфері охорони здоров’я – як власне не помічає ФБшний загал практично все те, що робиться у Мінздорові за короткий (йде лише четвертий місяць) період керівництва нової команди на чолі з “американкою” Уляною Супрун.

Я весь час спостерігаю шалену роботу нової команди МОЗ, ту в буквальному сенсі “боротьбу світів”, яка там відбувається – а там саме насмерть зчепились у двобої два принципово несумісних світи, тотально корумпований світ “України-до-Майдану” та ще дуже недосвідчений, але затятий та завзятий світ волонтерів, реформаторів та “радикалів-західників”, і мені просто прикро та боляче спостерігати повну байдужість до цього процесу наших “народних мас”.

Ризикну стверджувати, що на загальному фоні “відкату” та “реваншу” по всій країні, МОЗ, раніше одна з найбільш затверділих цитаделей корупції, бюрократії та “совка”, несподівано став першою лінією реформ, з великим відривом вперед від решти галузей.

І саме там зараз вирішується не лише доля медичної сфери, а дуже значною мірою доля реформ як таких.

Якщо у Уляни та команди вийде бодай половина задумів – це буде знаком, що Україна може бути такою ж нормальною країною, як наші західні сусіди, і щонайменше таким само поштовхом до змін, як свого часу ним стала “моя нова поліція” – тільки з поправкою на те, що реформи МОЗ йдуть без офіціозного піару, без додаткових фінансових вливань (в межах вже наявного до приходу реформаторів куцого бюджету), лише пекельною працею самої команди…

Якщо ж Уляна, її команда та їхні реформи з тріском проваляться – це також буде сигналом.

Сигналом остаточного реваншу та радісного повернення для тих, хто скрегоче зубами на все західне і плекає міфи про “прекрасний совок” – щоб потім під захистом цих міфів накрасти наших з вами грошей, та чомусь з цими грішми втекти зовсім не на схід, а таки на той самий “негодний для українців” Захід.

Для західних партнерів це буде сигналом поставити хрест на Україні, визнати її безнадійною та непридатною до реформування.

Для таких як я це буде сигналом, що мирний шлях реформ себе остаточно вичерпує, та що без наступного етапу насильницької революції зупинити реванш та деградацію неможливо…

Я мовчав весь час, поки у МОЗ йшли щоденні бої між старою та новою Україною.

Мовчав і тому, що мав купу кропіткої щоденної праці на одній зі сторін у цих боях (вгадайте на якій 🙂 ), а це лишає мало часу на ФБ (так, саме через це я зневажаю так званих “впливових блогерів” – якщо ти працюєш у реальному житті, на Інет лишаються хіба ночі та шматки вихідних… А “експертна думка” тих хто не працює, а лише сидить у Мережі мене якось мало обходить).

Мовчав і тому що деякі речі, які бачиш зсередини процесу, вкрай важко пояснити тим, хто назовні – там бачать лише результат, а він потребує часу, та й втомились ми всі від намірів та обіцянок – надто часто вони закінчувались “пшиком”…

Я мовчав, поки у МОЗ мінявся “запах та колір часу” – мінялись обличчя у коридорах, стиль щоденного життя, замість сонного бюрократичного болота коридорами на “першій космічній швидкості” сновигали десятки молодих розумних облич, до міністра та замів стало потрапляти не важче, аніж до дільничного лікаря (хоч поки що з такою ж самою “поліклінічною” живою чергою, але що ж поробиш..🙂 ), з парковки МОЗ вперше за історію зникли авто “елітного класу” – до міністерства припинили приїздити “рєшать рєшалкі”, зникали “за власним бажанням” одіозні чиновники, які до того пересиділи десяток попередніх міністрів…

Я мовчав, поки по вихідних з ранку до 10-ї вечора у кабінетах міністра та замів кипіла робота, поки ми дружно реготали з того, що ми у вікенд працювали, “по-студентському” замовляючи піцу прямо до Уляни, а тим часом проплачені фармкомпаніями пікети під вікнами МОЗ розходились на вихідні, акуратно склавши транспаранти під дверима – ну а шо, у людей нормована праця, 5 днів на тиждень, не те що у пікетованих ними “ворогів народу”…🙂

Мовчав, поки на спеціально створеному сайті та у соцмережах добре проплачені блогери писали абсолютно брехливі пасквілі, головний зміст яких зводився до того, що “вона ненаша, нездєшня, у нас всьо було так гарно-прегарно, а вона нам всьо руйнує і розказує як там у них у Гамериках живуть”…

Мовчав, бо з нашого боку все було “у процесі”, у нас були лише наміри та праця, а люди вірять лише у доконаний результат.

І ось сьогодні перший результат команди “американки” нарешті набув законну силу – так, поки що на папері, у вигляді одразу 10 постанов Кабміну, але це, як казав професор Преображенський, “фактічеські” папери, такі, за якими одразу йдуть зміни використання бюджету, з яких автоматом витікають реальні права та обов’язки лікарів, керівників медустанов, тобто з яких реально витікають швидкі та (тьху-тьху!) невідворотні зміни.

Як співавтор ухваленої сьогодні Концепції громадського здоровя принципово не скажу ні слова про цей напрям, тим більше він найменш “показний”; довести людям, що кожна гривня, інвестована нами у профілактику, зекономить нам щонайменше десятку на лікуванні, ми зможемо хіба через роки, коли напрацьована після запуску нашої програми статистика стане абсолютним аргументом та доказом.

Так само не казатиму про підвищення зарплат лікарів на 30% з січня – це якраз не реформа, а тимчасовий захід, щоб якось мінімально захистити лікарів на той час, поки спрацюють реформи і їхня зарплатня не почне взагалі формуватись не МОЗ та Кабміном, а за принципово іншою схемою (а от про це нижче).

Скажу про інші речі, де я не є “зацікавленою особою” – точніше є, дуже зацікавленою, але виключно як пацієнт та громадянин, тобто разом з усіма.

Вже з нового 17 року принципово змінюється система фінансування первинної ланки медицини. Держава припиняє “утримувати лікувальну вертикаль Мінздорову”, де по дорозі від держбюджету до лікаря 90% коштів десь чарівним чином “розчинялись”, а починає оплачувати кожну конкретно надану медичну послугу, притому оплачувати саме тому, хто цю послугу надав. Притому ми з вами отримуємо право самим обирати, до якої лікарні та до якого лікаря нам за цією послугою звернутись, держава на це не впливає, вона лише сплачує наше лікування по факту.

Кожний, хто бодай раз користувався платною приватною медициною, чудово розуміє як виглядає цей механізм – і так само чудово розуміє, наскільки така оплата краще стимулює надавати якісні послуги. Тепер так платитимемо не лише ми з власної кишені, але так само за нас сплачуватиме держава ту частину медичних послуг, яка має оплачуватись з наших з вами податків і гарантуватись кожному за Конституцією.

Панове, ви хоча б розумієте масштаб однієї лише цієї реформи?! Ви розумієте, що це справжня революція у сфері медичного обслуговування?!
І звісно ж, як проти кожної справжньої, а не вдаваної, революції, опір буде шаленим, і в дружному хорі опонентів зіллються і всі апологети “старого доброго совка”, і сотні корумпованих головлікарів, яким набагато вигідніше ті самі кошти за послуги, надані не ними, а їхніми підлеглими, отримувати у конверті в кишеню з рук пацієнта…

І на жаль до цього хору обов’язково на початку приєднається і чимало цілком сумлінних лікарів – просто переляканих змінами, звиклих до того “як воно колись було”, звиклих що кожна нова реформа зазвичай їх ошукує…

Втім, оці, лікарські, голоси у більшості скоро замовкнуть – після перших прибутків, отриманих за новою системою оплати послуг.

А ще точніше, вони розділяться на два хори – на радісно-здивовані голоси тих, до кого підуть пацієнти та хто за кожним відвідуванням побачить “капання” легальних зароблених коштів, та на скиглення тих, хто в умовах нашого з вами вільного вибору втратить пацієнтів через невміння працювати як слід.

Навіть однієї цієї реформи стачило б для того, щоб відрізнити нову команду МОЗ від всіх без винятку “папєрєдніків”. Але ця реформа йде не одна – у сьогоднішньому пакеті ще декілька принципових новацій.

Наприклад, тепер лікарня отримуватиме не розписаний по рядочкам бюджет, сформований за дебільною совковою нормативкою, де прописані в деталях кількість ставок прибиральниць, медсестер, лікарів, і ледь не кількість електролампочок на рік, а єдиний річний бюджет, розбитий лише на дві статті – капітальні витрати та поточні витрати. Все інше держава регламентувати припиняє, залишає на розсуд самої лікарні, скільки їй треба хірургів, а скільки сантехніків, і що купувати в першу чергу – лампочки чи послуги Інтернет 🙂 В кінці року звісно ж звітувати доведеться за все до лампочки включно, але розстановка пріоритетів – тепер справа не чиновників, а самої лікарні.

Чорт забирай, як директор науково-дослідного інституту я аж білою (білою, білою! 🙂) заздрістю спливаю стосовно панів головлікарів, я б “душу продав” за таку самостійність у розпорядженні бюджетом!!! І тепер, читаючи постанову про автономію лікарень, я просто мрію побачити таке саме стосовно університетів, шкіл, заповідників, інших бюджетних установ…

А між іншим, якщо (точніше, коли – я впевнений в успіху!) з лікарнями це спрацює, то може це полегшить “пробивання” такої саме реформи і у всіх держбюджетних сферах? Хочу в це вірити!!!

З цієї ж категорії “пілотних постанов”, які можуть створити прецедент національного значення, з вигляду “локальна” постанова про добудову ОХМАТДИТу. Сама по собі справа вкрай потрібна та шляхетна, але я тут звернув увагу не на конкретну, хай і надважливу, лікарню, а саме на прецедент.

Справа в тому, що ОХМАТДИТу в процесі будівництва дозволено “механізм безперервного фінансування”.

Пояснюю на пальцях для тих щасливців, які працюють у приватному секторі, і не знайомі з безжальним абсурдом діяльності держбюджетних установ. Вам, психічно адекватним людям, важко в це повірити, але на відміну від коштів на рахунках ваших підприємств, які лежать там допоки ви їх не витратите, державні кошти є “чарівними” – вони як та карета Попелюшки рівно опівночі 31 грудня “перетворюються на гарбуза”, тобто зникають!

Так, ви не помилились – всі кошти, які держава виділила у поточному році наприклад моєму інституту, і які з будь-яких причин не використані (а типовою причиною невитрати є те, що вони надходять не з січня починаючи, а в кращому разі з весни, а то й під осінь чи навіть “під новорічну ялинку” – так у нас Казначейство працює…), 31 грудня “обнуляються”, у новий рік я входжу “голий-босий та у вінку”, і лише під кінець першого кварталу починається неквапний процес бюджетування у новому році…

Це брєд, абсурд, дебілізм – але ми, всі держбюджетні установи, досі живемо в цьому абсурді та дебілізмі – з усіма дуже тяжкими наслідками у вигляді щороку провалених та невиконаних програм та пропадаючих грошей, чималу частину яких ще й прихитряються нашвидку “попиляти” безпосередньо в останні дні грудня “спеціально натаскані” на то “відмивочні” держпідприємства, які існують при кожному з міністерств…

Так от, ОХМАТДИТ вперше в історії звільнений від цього “прокляття 31 грудня”, він зможе просто акумулювати кошти на рахунках по мірі їх надходження від держави та використовувати по мірі виконання будівельних робіт. З усіма тендерними процедурами, з усіма “прозоРРами” – але спокійно, без грудневої істерії та січневого “смоктання лапи”! Так, як всі нормальні, не державні, установи та підприємства!

Якщо це стане прецедентом і через рік буде поширене – це буде революцією у роботі всіх державних бюджетних установ, тобто всієї науки, освіти, природоохорони, взагалі всього, що фінансується з коштів платників податків. Революцією, яка одна наблизить нас до нормального європейського життя та праці більше за всякий безвіз 🙂

Вибачайте за дуже багато слів, але ж мене таки трохи дістало! На тлі тотальної “зради”, реваншу “папєрєдніків”, провалу реформ у всіх практично сферах раптом у одному окремо взятому міністерстві за якимось дивним збігом обставин прийшли до влади “люди незвідси” – не з системи, не з совка, а хто з Майдану, а хто ващє з-за моря-океану 🙂

І ці люди тихо, непомітно роблять революційні реформи у своїй окремо взятій галузі – створюючи прецеденти для всієї країни.

Все, що я назвав вище – зроблено за три (!) місяці…

Вони ще багато чого не знають та не вміють.

Зокрема вони ще не знають, як легко тим, хто ні чого корисного не робить і навіть не намагається, “обісрати” будь-що нове, і наскільки “правильний піар” буває на жаль важливіше за реальні вчинки та досягнення…

Їм ніколи піаритись, бо проблем та роботи неміряно, а на відміну від “нової поліції”, їхні реформи не мають “височайшего благословення”, їм не виділяють бюджет на мас-медіа ні з державних коштів, ні від іноземних донорів.

Тому про їхню роботу та досягнення “всезнаючий” та “всемудрий” Фейсбучик переважно мовчить…

А перемога то ось вона, ось так вона, блін, виглядає у одній окремо взятій галузі!..

Варто побачити та підтримати – бо вона ще дуже нетривка, а опір старого шалений, системний та забезпечений ресурсами.

Тому і витрачаю ніч замість сну на цю писанину – може, хоч хтось почує.
Почує, підтримає та приєднається до лав. Бо роботи неміряно…

ПиСи: випереджаючи шквал критики “знизу” саме тих новацій, які я тут найбільше нахвалюю: зверніть увагу, всі перелічені реформи та новації дають права, можливості, повноваження та розширюють поле для вибору. Тобто це все – для тих, хто готовий самостійно ухвалювати рішення, та самому відповідати за наслідки. Саме таким індивідам нові умови праці дають конкурентні переваги. До речі, слово конкуренція тут дуже важливе – лікарі почнуть конкурувати за нас, пацієнтів, лікарні – за хороших лікарів тощо. Звісно ж, це все – “стрес”, це розгон “болота” та примус конкурувати та працювати у жорстких умовах. Але із розв’язаними руками. Дуже “по-американськи” 🙂 По реакції одразу буде видно, кому потрібні розв’язані руки, а кому – “вказівки згори” та безвідповідальність. Я на стороні тих, хто готовий брати відповідальність на себе, і саме тому ці реформи – “мої”.

Evgen Dykyj


Джерело: https://www.facebook.com/evgen.dykyj/posts/10154688112573808

Автор